Архів новин 2006-2018

Ще один день пролетів, хоч і я не хотів; Так мусило статись, я перечить не смів. Нічого не змінилось зовсім нічого; хіба, що так трішки, що навіть не помітив. Нудьга – це те, що приходить з часом і те, чого боїшся найбільше. Допоможіть! Бо сам не можу, а хочу дуже. Злетить отак усе життя за де...

Тронний зал королівського замку. Східці, переходи. На стінах мисливські трофеї, зброя, портрети королівський пращурів. Під звуки полонезу Огінського король і челядь танцюють. Пари рухаються з гідністю, але дещо мляво, ніби фігурки старовинного годинника. Закінчується танець, входить принцеса. У...

Повсюди відчувається ніжний аромат весни. Саме вона огортає наші ще зовсім білі лиця своїм лагідним, але вже сміливим теплом. Дехто марить літом, відпочинком, але воно ще о-го-го де. А для любителів активного туризму розкажу про захоплююче, неповторне видовище, яке відкривається тільки справді відв...

Ох, трішки звільнився від роботи і одразу до вас, мої любі користувачі сайта. Знаєте, хочеться написати сюди багато цікавої інформації, яка безумовно є в місті, але з крісла офісу в столиці України це зробити неможливо. Можна хіба видумати щось, але і так вже багато чого понавидумували 🙂 Вводжу у п...

Пусті-глухі поверхів кімнати телефон, ICQ і чати за стінами сосідів п’яні мати вони і досі намагаються когось повчати, а я? А що Я? я не навчився кохати не зміг літати вибрав – від себе завжди втікати і плакати, ридати, а де я? Та хіба це Я? лицарів зім’яті лати порвані палати і по...

Розкажу про всі біди комп’ютеру, клавіші під пальцями клацають. З’являються чорнії літери, сльози на клавіатуру капають. Він нікому не розкаже, я впевнений, не підключений ж бо до Інтернету. Паролями від природи наділений, тож не боюсь довіряти секрету. Один з найкращих друзів...

Мандруючи стежиною життя, ми зустрічаємо різні перешкоди. Кожен день приносить багато випробувань, через які людина не спить ночами. Тоді часто задумуємось над своєю долею, з наших уст докором лунають болючі запитання, а з очей, наче краплі дощу, ллються солоні та гіркі сльози... Довга пауза... Мимо...

Я зайшов до тебе в гості, а мої шкарпети диряві й смердять. В тебе у вітальні вже сидять гості говорять, п'ють, їдять. Ти мене запрошуєш за стіл, але ніяк не можу роззутись. Повір, моя люба, я б з радістю сів, але боюсь і ворухнутись. Із кухні ідуть запахи смачні, манять мене за собою. Але так і тре...

Я не помітив спочатку, що мене зовсім немає, думав собі, що я є, але мене ніхто чомусь не знає. Я довго ходив поміж людей і вдивлявся їм в їхні очі, та мене не помітив ніхто, наче негром я був серед ночі. Я кричав на весь голос в маршрутці, щоб всі голови повертали; Але вони натомість, я і раніше пр...

...ТЕЧІЯ Вечірнього ВІТРУ ...Тихо...тихо...лише...спокій... має право врятувати безліч тиші... голос(звук) насамперед має величезний аванс одразу після народження... Але ... Куди він зникає з часом...? Розчиняється в просторі, простягається в розчині? ... Ранок пацаватого пацифіс...

Тематика математики закінчується цифрами... Семантика слів вичерпується кількістю... Вода висихає парою... Вона висихає порою... Коники ті, які стрибунці, живуть в польоті... Мандри-мантри і ті завершуються зранку... ТАМ… Собаки квакають на місяць, А жаби виють на інших жаб... Герої існують т...

Сядь зручно та подумай: скільки ти вже разом із kopychyntsi.com.ua? Чи подобається тобі портал? Що в місті заслуговує більше поваги за інформаційний сайт Копичинців? Подумав? А тепер глобальніше помисли: за улюблені речі потрібно платити гроші, чи не так? Так. А за сайт доводиться платити? Правда ж ...

Кам’яний мур перед непомітним двоповерховим будинком, що сірою смугою простягся поміж дитячими майданчиками з вицвілими грибочками-лавочками, пісочницями з чимось жовто-сірим і сипким та поламаними гойдалками. Металеві ворота, на яких табличка з надписом: “Сирітський будинок №17…&...

Мов сонце всміхаєшся Ти, Проміння пускаєш на волю, Додолу на землю, до плину води. Рятуєш нещасних від болю. Бо гаряче в серці одразу стає, Душа наповняється світлом, Життєву наснагу і силу дає Обличчя, що завжди привітне. І тепла усмішка, як неба тони: Легкі кольори біля хмар, Коричне...

Якби я міг намалювати квітку, То б неодмінно так зробив, Волошки, що дарував улітку. Тюльпани, що додому приносив. Ромашки, пахнуть як Твоє волосся, Чи ті, що назви я не пам’ятаю. Чи жита принесу повне колосся, Ти ж його любиш. Так, я знаю. А фото, де дорога до святині, Де в житі ...

Тепліші за сонце, Слова Твого серця. Округле віконце, Відчинені дверці. Привітна і щира, Красива й казкова. Усім зичиш миру Солодкою мовою. Ти добра й ласкава, Ти смутку не знаєш. Гірка, наче кава, Хоч чай полюбляєш. Ти чиста як небо! Як зорі яскрава! Нічого не треба Міняти, кохана! ...

Усе іде, як має йти І нам нічого не змінити. У кожного свої святи. Тебе я змушена любити. Мені від долі не втекти Не знаєш ти, що поза грою. Дозволь тепер мені піти. Я раз оглянусь за тобою. Воно пройде. Потрібен час. Усе поглине сірий простір. Ну що ж, не звели долі нас. Для тебе я &nd...

Там, де ти залишав сліди Ховалося сонце за плечі І зсохли очі від тої води Якою вкривається вечір. Той проміжок, що між серцями – пустий І душі, мов привиди ходять. Розгублено вечір ніч в хату впустив Тепло перейшло в прохолоду. Чомусь не важливо, що в нас є тавро, Яке прирек...

Не хочу від тебе нічого, лиш ще раз Блукати руками в твоєму волоссі, І пальцями слухати шовк темних хвиль Можливо, потрібно багато зусиль? Та я зроблю все, щоб мені довелося Торкнутися ще раз душі твоїх хвиль. Не хочу від тебе нічого, лищ ще раз Затримати всесвіт в зіницях твоїх. Лягти на їх дно і п...

Не знаю, о Боже, нічого не знаю. Лишіть мене люди, ідіть в своїх справах. Я просто собі лежу й засинаю В високих, незайманих, зрошених травах. Для щастя вам треба догнати сусіда А потім по плану і ще й перегнати. Та душі у вас вже давно інваліди. На день без війни вам не тільки начхати. Мені остогид...