Сучасна історія дружби з піаністом Славоміром Добжанським почалася у січні 2019 року. Тоді, ми з Андрієм Патолою вирішили звернутися у службу підтримки Фейсбук, щоб додати позначку села Гадинківці. Андрій написав у групі села: “Все велике починається з малого”.
Бюрократичному Фейсбуку вирішення цієї проблеми зайняло кілька місяців і у травні ми побачили, що Гадинківці нарешті нанесли на карту. Пізніше, я вирішив глянути, наскільки місцеві жителі користуються позначкою. Мою увагу привернув допис з фотографіями від іноземців, котрі позначили себе у Гадинківцях. Запитав у гадинківчан, чи цікаво їм, щоб я зв’язався з іноземними гостями. Багатьом стало цікаво і я вислав перше повідомлення Славоміру. У його профілі було вказано, що він професор з фортепіано у Канзаському університеті, тому я був впевнений, що пишу непересічній людині.
На момент нашого листування, Славомір вже поїхав з Гадинківців, це був кількагодинний візит присвячений зустрічі з родичами. Ми домовилися, що запишемо скайп інтерв’ю, внаслідок якого жителі Копичинецької громади дізнаються більше про талановитого земляка. Батько Славоміра народився у Гадинківцях, а на сільському цвинтарі похований його дід. Бабуся та прабабуся були українками, прадід – поляком. Деталі у відео:
У ході подальшого листування, я запросив Славоміра приїжджати ще і надовше. Написав, що ми з друзями можемо йому детальніше показати рідну громаду і навіть, якщо є бажання, організувати концерт для земляків. Через певний час, Славомір повідомив, що у нього з’явилась можливість приїхати у жовтні і дати концерт, але лише у робочий день (вівторок або середу). Ми багато думали, яким чином організувати концерт, щоб він приніс користь громаді. Перебирали багато варіантів, радилися з різними людьми і виявили потребу в новому фортепіано для будинку культури. Домовилися, що це буде благодійний концерт, зібрані кошти з якого використаємо на покупку технічного оновлення для музикантів громади. Дуже переживали, що в будній день люди не прийдуть на концерт класичної музики.
Отож, з вересня ми почали активну промо кампанію. Попередньо, через громадську організацію Поруч, уклали договір про оренду залу в будинку культури в Копичинцях, аби мінімізувати будь-які ризики. Юридичними тонкощами займався Віталій Барабаш. Надрукували афіші та квитки. Дизайном займався Сашко Брилін, а реалізацією Андрій Патола та представниці будинку культури (Руслана Савка та Галина Штокал). Багато організаційної допомоги отримали від Арсена Келічавого та Тараса Елиїва.
Ось афіша:
Цим заходом нам було важливо дати надію часто зневіреним людям, що разом ми можемо досягати поставлених цілей. Будь-яких. Не обов’язково чекати якоїсь надзвичайної допомоги, важливо бути згуртованими та ініціативними. З іншої сторони, нам потрібно було впевнитись, що ми зробили усе, щоб в короткий час максимально популяризувати Славоміра. Тому довелося “намовити” гостя зняти відео-запрошення, яке успішно розійшлося в інтернеті, охопивши 15.5 тисяч людей. Переглянути його можна ось тут:
В результаті, квитки почали продаватися активніше. Перший поштовх дали Любомир Білиця та Іван Богоніс, закупивши квитки для своїх друзів, родичів та працівників. А далі почалася ланцюгова реакція.
8 жовтня Славомір прибув зі своїм другом Діпаком. Розклад гостей був по-справжньому робочий: кожна година розписана. За два дні, Славомір встиг зустрітися з раніше відомими йому родичами, новими родичами, що знайшли його через бурну інформаційну кампанію онлайн, а ще одна родичка познайомилася та розповіла про свою сім’ю трохи згодом.
Паралельно, ми провели дві зустрічі у музичних школах Яблунова та Копичинець відповідно:
Також, Славомір старався приділити трохи часу для репетицій та звикнути до наших місцевих умов. А організатори не гаяли часу та продовжували продаж квитків:
Отже, 9 жовтня – день кульмінації. Концертна програма Славоміра Добжанського складалася з виконання творів відомих світових композиторів, що тією чи іншою мірою пов’язані з Україною. А родзинкою стало звучання музики Ігоря Соневицького, який, як і батько Славоміра, народився у Гадинківцях.
Гра Славоміра була неперевершеною. Жителі Копичинецької ОТГ висловили йому безліч теплих слів та подарували багато квітів. А сам Славомір сказав, що радий присутності великої кількості людей і що це ознака того, що він вдома.
Фотограф: Андрій Опир.
На зібрані кошти, вдалося придбати омріяне електропіаніно для музикантів громади, що зберігатиметься та використовуватиметься у будинку культури Копичинецької ОТГ.
На цьому, неймовірна історія зустрічі із Славоміром Добжанським завершується. Або ж ставиться на паузу, оскільки Славомір обіцяв обов’язково повернутися.
Також, хочеться, щоб такі історії траплялися частіше. Кожного року, все більше іноземців приїжджають у різні куточки України з ціллю віднайти своє коріння та дізнатися, чим живе народ предків сьогодні. А ми, місцеві жителі, можемо не тільки демонструвати свою відому гостинність, але й ділитися ідеями про розвиток та залучати усіх однодумців до подальшої розбудови своїх громад. По краплинах, кожен на своєму рівні, але мусимо рухатися вперед.
