Головна Новини Гадинківці Незламна повстанка

Незламна повстанка

-

День Захисника України завжди викликає у всіх відчуття радості та гордості за свою державу. Та є люди, у яких цей день викликає ще й болючі спогади пережитих страждань. Цих людей називають нескореними, вони йшли на все заради своєї Батьківщини.

До таких людей належить і жителька с. Гадинківці – Козіцька Ольга Романівна (з дому Марчук). Народилася вона 20 травня 1924 р. у селі Панасівка, що на Зборівщині, рано залишилася сиротою. Коли формувалися загони УПА, Ольга Романівна без вагань стала зв’язковою. За те, що швидко справлялась із своїми завданнями, одержала позивний “Скора”.

 «Не говори з ким можна, а з ким треба!»- це було правило зв’язкових, та навіть воно не допомогло розпізнати зрадника.

    В той холодний вечір 29.01.1946 р. залишилася ночувати у сусідки- вдовиці з малолітньою донькою. Уже два тижні тривала облава на повстанців,та її якось обходила стороною. На серці було тривожно. Лягла на ліжко в тому, в що була одягнена і почала чекати. Невдовзі хату оточили. На подвір’ї стало ясно, як серед дня. Грюкали в двері і вимагали видати зв’язкову. Ольга Романівна спокійно вийшла і пішла з енкаведистами до свого дому,де одразу ж почали її допитувати-нещадно бити . І віддана своїй справі зв’язкова постановила собі ,що краще загинути ,ніж видати когось із повстанців.

   Зрозумівши,що не зможуть вибити з вуст дівчини і пари слів,енкаведисти забрали її до сільської ради,де цілу ніч допитували іншим методом-знявши взуття били шомполами по босих ступнях доти,доки Ольга Романівна не змогла на них навіть стати. А зранку взяли її, обезсилену ,попід руки і кинули як річ на фіру та повезли до Заложців.

   Вимучена, побита, оглянулася Ольга Романівна назад і побачила як біжить за фірою мале дівча, обливається слізьми та просить ,щоб відпустили її старшу сестру. Заледве вмовила десятирічну Рузю повернутися додому,пообіцявши,що все швидко закінчиться,хоча знала, що навряд чи залишиться живою.Цей образ заплаканої сестрички ще часто буде зринати у пам’яті впродовж багатьох років .

   Прибувши до Заложців,Ольгу Романівну кинули в камеру,де зберігалося зерно і не було де сховатися від мишей,що днювали і ночували біля того зерна. Тут пробула вона до 26.04.1946р. і кожен день викликали її на допити.

   У кожного енкаведиста були свої методи. Яких тільки знущань не зазнала молода зв’язкова. Все навіть важко описати. Не один раз просила Бога,щоб забрав вже її до себе,адже сил ставало все менше .Били до  втрати свідомості,топтали дівоче тіло,одягнувши спеціальні чоботи з залізними підошвами, кидали зв’язану в сніг чи багнюку і тримали так цілий день.Та Ольга Романівна не видала нікого.

   З Заложців зв’язкову відправили до Тернополя, де продовжувалися допити і після очної ставки з тим самим зрадником,що видав її, Ольгу Романівну засудили до 10 років ВТТ і 5 років позбавлення прав .Винесення вироку сприйняла спокійно,адже це означало закінчення щоденного пекла,в якому вона перебувала впродовж трьох місяців.

   Яким же великим  було здивування Ольги Романівни,коли зрадником виявився сільський дяк- людина,яку всі шанували і якій всі довіряли. Та зрада не врятувала його від кари-п’яти років заслання на Воркуту. Подальша доля його не відома.

   Надворі буяє травень,а вантажний потяг везе свій нескорений вантаж в далекий Сибір. Два тижні в дорозі .Жахлива спека. Спрага та голод. Не всі дісталися до місця призначення. Та й ті місця змінювалися впродовж трьох років так часто,що важко було їх запам’ятати. Накінець дістались до Мордовії, де провели сім років каторги. Всіх поділили на бригади,по сім дівчат в кожній.І дали непосильну роботу: вирубувати ліс і прокладати  залізничну дорогу. Цілими днями з пилою в руках, жахливе харчування у вигляді супу з води і піску,  призвели до того, що Ольга Романівна різко втратила вагу і не могла працювати. Тому її на два тижні перевели на ОХ (особливе харчування). Та ледве встигла вона трішки поправитись, як знову відправили на вирубування лісу.

   Невдовзі нове випробування випало на долю Ольги Романівни. Коли зрубували дерево, одна його половина впала на неї. Та видно Господь не покидав її ніколи,бо залишилася жива і через два тижні,проведені в лазареті, знову повернулася до роботи.

   Накінець ліс вирубали і почали прокладати колію. Тендітні дівочі плечі носили важкі рейки і невдовзі там почали курсувати потяги, а залізничне радіо прославляло братів-комсомольців,які проклали цю колію. І ,мабуть,досі ніхто не знає,що зрошена ця колія дівочими слізьми,які текли від болю та безсилля.

   Через деякий час Ольга Романівна стала безконвойною і останні дев’ять місяців каторги випасала коні.

   На цьому далекому засланні Ольга Романівна познайомилася з хлопцем – Козіцьким Андрієм Михайловичем. І після звільнення 01.05.1955р. подалася з ним на Україну – в село Гадинківці.

   Як і десять років тому, буяв травень .Їхала в чуже село з острахом,бо не знала як приймуть її рідні чоловіка. Та залишилася тут і п’ятдесят років прожила з Андрієм Михайловичем,який у 2007р. відійшов у засвіти. Тут збудували хату,тут виростили дітей і внуків, а тепер тішиться Ольга Романівна правнуками,яких у неї є аж п’ятеро. «Ніколи не думала,що залишуся живою, а не те,щоб коли-небудь вийти заміж і дочекатися дітей.»- розповідає старенька.

   Впевнено можна сказати, що завдяки непохитній відданості своїм побратимам,завдяки твердій вірі в Боже милосердя, Ольга Романівна змогла перенести усі негаразди і назавжди залишиться однією з тих нескорених героїв ,якими ми пишаємося і перед якими складаємо низький- низький уклін.

   Слава Україні!

   Героям слава!

Богдан Келічавий
Працюю у сфері розвитку міст. У вільний час допомагаю Копичинецькій ОТГ. Люблю подорожувати світом, знайомлячись із міськими радами та їх представниками. Керуюсь кредо: думай глобально, дій локально.

НАЙПОПУЛЯРНІШЕ

Чемпіону з Копичинець пот...

В березні цього року, ми писали про спортсменів з Копичинець, що захищають честь Копичинецької громади з пауерліфтингу (силовий вид спорту, коли спор...

Копичинецькі пауерліфтери...

Пауерліфтинг - це силовий вид спорту, коли спортсмен долає вагу. До нього входять три основні вправи: присідання зі штангою на плечах, жим штанги леж...

У Копичинцях смертельне Д...

Відділ комунікації поліції Тернопільської області повідомляє, що 24 липня 2019 року близько 18:30 водій невідомого автомобіля збив велосипедиста і з ...