В Україні до сміття багато хто ставиться абияк: вивезти, скинути, забути. Не в усіх громадах переробка відходів налагоджена на належному рівні. Проте, поряд живуть люди, котрі до теми збереження навколишнього середовища ставляться більш уважно. «Наднічлавські вісті» поспілкувались з жителькою Котівки, Людмилою Олексів, яка вже кілька років сортує відходи.
– Чому ви вирішили сортувати сміття?
– Одного разу я прибирала на горищі. Там було багато різних зошитів, старих підручників. Я вирішила, що не буду їх спалювати. Вже тоді були думки, що так робити – це погано. Та і забруднювати повітря не хотілось. Якось селом їхав чоловік, що збирає метал. Я запитала, чи він також приймає макулатуру. Він відповів, що так. Отримала за три мішки паперу 120 гривень. Але справа не у ціні, а в тому, щоб сміття не потрапило на сміттєзвалище. Там вже й так усе завалено. Нащо погіршувати ситуацію..
– І ви продовжили сортування?
– Так, з того часу я продовжила сортувати відходи. Допомагає мені також моя колега на роботі, яка підтримує ідею сортування.
– На вашу думку, чому більшість людей у нашій громаді не розділяють відходи?
– Бо у них немає бажання. А ще їх не навчили як це робити. Якби пояснили що й до чого, то може б більше людей займались сортуванням.
– Поясніть у кількох словах, як це робиться?
– Папір – окремо. Пластик також. Наприклад, більшість пляшок приймуть, але якусь баночку від косметики – не факт. І, звичайно, окремо складаємо скло та метал.
– Що можна зробити для нашої екології вже зараз?
– Почати сортувати сміття. Заохочувати до цього своїх друзів. Перестати використовувати одноразові торбинки, стаканчики. Адже вони дуже важко переробляються. Пакети можна замінити екоторбинками. Купляти той же майонез потрібно у скляній банці, а не у тюбику. Адже скло легше переробляється.
– Чому це важливо?
– Важливо це через екологію. Якщо вийдеш на річку, то бачиш як у воді плавають пляшки, а на траві лежить сміття. Ми це все потім споживаємо. Дихаємо тим забрудненим повітрям. Та вже робляться певні кроки, аби наше довкілля стало менш забрудненим. У моєму селі Котівка, наприклад, підприємець поставив урни, де можна скидати пластик. Люди стають більш свідомими і це – добре.
Ви можете здавати використані батарейки Людмилі в магазині “КопіКом” у Копичинцях. Нещодавно партія вагою 15 кілограмів поїхала на переробку до Румунії замість того, щоб повільно розкладатись у наших необлаштованих сміттєзвалищах та забруднювати токсичними елементами місцеві грунтові води.
Якщо вас детальніше цікавить тема утилізації та переробки батарейок в Україні – рекомендуємо слідкувати за громадським проектом “Батарейки, здавайтеся!”