Передноворічне святкове прикрашання ялинки затяглось на невизначений термін. Причина до болю банальна: нема де взяти іграшки. Ходіть чутки, що місцева влада тим часом збирає на це гроші шляхом добровільних пожертв громадян. І смішно, і грішно.
Настільки поганою ситуація біля новорічної ялинки ще не була. Дивно, але вже чотири дні зелена красуня простягає до співмешканців голе гілля. Та й красунею деревце важко назвати. Складається враження, начебто її везли сюди не на спеціальному обладнанні, а тягнули горілиць по асфальті. Гілки кострубаті, обшарпані, така собі кривенька ялиночка у нас. Її новорічний образ стовідсотково відтворює політичну і соціальну ситуацію в місті. Така ж безглузда та невиразна.
Традиція встановлення ялинки в місті підтримується уже багатьма роками. Змінювались лише місця. Пам’ятаю, як перед тодішнім будинком Міської Ради (тепер напроти православного храму) височіла гарно зібрана ялинка-красуня. Прикрас на собі новорічне деревце мало вдосталь. Крім того, світлові вогники освічували мало не весь центр. Було приємно у новорічну ніч бути біля тієї ялинки. Хоча, і тоді знаходились бешкетники, що таки мусіли щось поцупити з дерева, або просто вчинити шкоду. Контроль навколо новорічної красуні був на вищому рівні. Не раз було таке, що охоронці карали зловмисників. Ось як коментує подібну ситуацію пан Василь:
„На початку 90х років, на пам’ятаю який то точно рік був, сталась зі мною така пригода. Разом з другом, по звиклій новорічній пиятиці, ми підійшли до ялинки. Не знаю, чим ми тоді думали, але якогось дідька побили дві іграшки. Думали, що пройде. Аж тут чуємо хтось кричить. То двоє міліціонерів у формі почали швидко наближатись до нас. Ми, звісно, також довго не думали і почали втікати. Пробігли більше кілометра, до самого ж дому. Але… не втекли. За провину відкупили не дві іграшки, а цілий ящик ялинкових прикрас.”
З колишнім процесом прикрашання ялинки,, як бачимо, проблем не було. Але чим рік, тим дальше падаємо у прірву. А причина тут у скупій ментальності: бо собі маємо, а нам – немає.
