Бердичівська битва

Про те, як наші футболісти Бердичів "здобИвали"

У неділю, 5 жовтня відбувся п`ятий тур турніру серед ДЮФЛУ. На цей раз команда з Копичинець відвідала Бердичів. Хлопці з 1992 року народження прибули на день швидше, щоб відпочити від дороги і бути максимально готовими до гри. Місто досить велике, але, як на мене, не дуже красиве. Яскраво виражена совдепія. На центральній площі височить пам`ятник Леніну. Багато одноманітних та типових радянських будинків.

Наша команда поселилась у гуртожитку. Ще в суботу була можливість ознайомитися із полем, яке не в найкращому стані. Центральний газон міста, населення якого 80 тисяч мешканців виглядав трішки кращим, аніж наша запасна поляна. В таких умовах м`яч не котиться, а підстрибує за рахунок горбиків. Розмітка із деревної стружки.

Ввечері засвоювали тренерські настанови щодо майбутнього матчу. Також веселилися, розповідали і слухали анекдоти та веселі історії. Подумки готувалися до однієї з найважливіших ігор.

Найкраще, що я там побачив

Зранку підйом о 7:50. Потім сніданок і виїзд на стадіон. Гра на 12 годину. Команда противників дуже сильна. Хлопці живуть разом та вчаться у спец класі уже сім років. Ми обрали тактику, яка б не давала суперникам грати у пас. В принципі задум тренера виконувався добре, «ДЮСШ Бердичів» протягом першого тайму не зміг результативно розгорнути свої атаки. У нас було кілька хороших моментів. Нічия у цьому поєдинку влаштовувала, хоча хотілося б привезти перемогу додому. Ще у першій частині зустрічі Коваль Василь забив гол головою, на який не зреагував воротар, однак боковий суддя підняв прапорець, вважаючи, що наш гравець під номером «8» знаходився в положенні поза грою. Багато, хто не згідний з такою думкою арбітрів, котрі дуже виразно вболівали за господарів. Якщо чесно, то я ще такого суддівства ніколи не бачив! На початку другого тайму наші хлопці прибавили у швидкості та темпі гри. Як кажуть: дія викликає протидію. Але опір нам створювали не гравці досить таки сильної команди, а арбітри матчу. Відбір у противника м`яча – штрафний удар, підкат – жовта картка, відрив від суперника по швидкості – офсайд, гравець із Бердичева під пресингом вибиває м`яч на аут – знову ж таки штрафний удар. Ці рішення були просто смішними і неприйнятними у футболі. Суддя закривав очі на грубу гру футболістів у червоних футболках. Все це дуже дратувало . Приблизно на 60-й хвилині відбувся переломний момент. Противник здалеку пробив по воротах потужним ударом. М`яч пролетів кілька метрів від стійки. Дядько із свистком (а як його ще можна за це називати?!) призначає кутовий удар, котрий реалізовується форвардом із Бердичева. Він ліктем вдарив нашого воротаря в голову і забив гол! Рахунок відкрито. Копичинці ще більше прибавили у грі. Потім подібним чином пропустили вдруге.

Рижий на модній частині поля

Два Андрія

Газончик

Розмітка

Кінець першого тайму

Суперники

Суддя дуже несправедливий (м’яко сказано!). На будь-які запитання з усмішкою відповідав жовтою карткою. Почалася «заруба». Суперники були дуже агресивними. Ми їм відверто пояснили, що весною проведемо екскурсію рідними Копитами. Як тільки прозвучав фінальний свисток, бердичівці набігли на нас. Почалося «м`ясо». Не хочу хвалитись, але факт є фактом: бійка зупинилась тоді, коли більшість із «червоних дияволів» лежали на ґрунті. З`явились також уболівальники, яких на щастя не багато. Помічник рефері теж отримав від когось із них, однак скаргу відмовлявся писати! У наших гравців великих травм не було. Тільки Володі Сопівнику розбили ніс, а Василь Щур пошкодив руку (об когось). Президент ФК «Надія» та тренери з Копичинець взялися писати скаргу до ФФУ. Причин є дуже багато: неправильне суддівство, не було незалежного контролера, міліції. Поле у страшному стані. Здається неймовірним, але Михайло Конечний зламав пополам шип на бутсах. Можливо матч буде переграний.Суддя дуже несправедливий (м’яко сказано!). На будь-які запитання з усмішкою відповідав жовтою карткою. Почалася «заруба». Суперники були дуже агресивними. Ми їм відверто пояснили, що весною проведемо екскурсію рідними Копитами. Як тільки прозвучав фінальний свисток, бердичівці набігли на нас. Почалося «м`ясо». Не хочу хвалитись, але факт є фактом: бійка зупинилась тоді, коли більшість із «червоних дияволів» лежали на ґрунті. З`явились також уболівальники, яких на щастя не багато. Помічник рефері теж отримав від когось із них, однак скаргу відмовлявся писати! У наших гравців великих травм не було. Тільки Володі Сопівнику розбили ніс, а Василь Щур пошкодив руку (об когось). Президент ФК «Надія» та тренери з Копичинець взялися писати скаргу до ФФУ. Причин є дуже багато: неправильне суддівство, не було незалежного контролера, міліції. Поле у страшному стані. Здається неймовірним, але Михайло Конечний зламав пополам шип на бутсах. Можливо, матч буде переграний.

Молодша команда приїхала

Попри уві негативні фактори, команда з 1994 року народження привезла перемогу додому. Два голи суддя не зарахував. Однак Глух Тарас зумів потужно вдарити по воротах майже із середини поля, принісши результат. Такий гол уже ніяк не змахінуєш.

Отже, Копичинці – Бердичів

1992р.н. 0:2

1994р.н. 1:0.

Ще кілька цікавих фото: