Ось і настала довгоочікувана весна. Це час, коли оживає природа, час відновлення open`air фестивалів. Перший цьогорічний етнофестиваль, який ми відвідали – "Великдень у Космачі". Протягом 30 квітня-2 травня ми приземлилися на етнозліті в гуцульському краї.
Отже, спочатку розповімо про саме село Космач. Розташоване воно в Івано-Франківській області, неподалік Коломиї, у дуже мальовничому куточку Карпатських гір. Будучи одним із найбільших сіл в Європі, Космач у воєнні роки став Бандерівською столицею (до кінця 40-их років тут не було чужої влади окрім української), а зараз є місцем проведення цікавого етнофестивалю під назвою "Великдень у Космачі". Цікавим є й той факт, що зараз на державних установах у селі поряд із національним присутній також і червоно-чорний прапор. Отак 😉
Незважаючи на заяви організаторів на офіційному сайті, на фестивалі таки не було іменитих гедлайнерів. В перший день взагалі була відсутня музика (через траур, оголошений у всій державі). Також у перший день фестивалю було інше дійство, яке швидше зацікавило місцеве населення, аніж приїжджих – приїзд Президента України. Ну, кожному своє, як то кажуть 🙂
Слід сказати, що з погодою також пощастило. Незважаючи на дощові хмари, які нависли над горами, все-таки протягом 2-ох фестивальних днів дощів не було, лише зранку, коли фестиваль ще спав. І лише в останній день злива все-таки дала про себе знати.
У другий день все стало дуже яскравим та кольоровим. Безліч цікавих майстер класів. Хто хотів гуцульської екзотики, той її отримав. Свіжозварена бринза, малювання, імпровізовані музичні дійства – все це та атмосфера, яка пронеслась над Космачем протягом троьох днів. Хоча не все було так весело і гарно, як здається спочатку. Мала кількість міліції привела до того, що в наметовому містечку було побито декілька осіб, зламано руки та пробиті голови – це робота місцевої бикоти, яка, мабуть, не розуміє скільки доброго і корисного (грошей, в тому числі) приносить фестиваль селу. Думаю, на наступний рік (якщо фестиваль буде) побиті люди не захочуть їхати 🙁
Вечірній концерт 2-го дня фестивалю також дещо вразив. Я чекав на Мертвий Півень та Опіум. На жаль, не почув. Лише декілька місцевих та столичних гуртів. Але, не зважаючи на такі прикрі факти, як побиття людей чи мала кількість відомих гуртів, як на мене, то фестиваль вдався. Такої кількості усмішок, щирих людей, хорошого настрою не знайдеш ніде, як на етнофестивалі.
Оскільки третій день почався з дощових сірих хмар, то було прийнято рішення закупившись сувенірами та подарунками вирушити в Коломию і чекати там поїзда. Як показав час, в Коломиї на залізничному вокзалі у залі очікування було продовжено фестиваль "Великдень у Космачі". Великим було здвивування коломийчан, які чули, що із залу очікування линули звуки скрипки, гітари, кількох бубнів та тамтамів 😉
Всіх з початком сезону open`air фестивалів!
Фото: Ярина
