30 C
Kopychyntsi
сьогодні 03.12.2024
Архів новин 2006-2018ПодорожіДощ, сіно та важка музика у підвалі - такою була Республіка 2013

Дощ, сіно та важка музика у підвалі – такою була Республіка 2013

-

Цими вихідними, 14-15 вересня, ми побували на фестивалі “Республіка”, який вже втретє відбувається у м.Кам’янець-Подільський. Що цікавого і нового було на фестивалі, читайте далі.

Те, що ніхто не хоче відпускати фестивальне літо, відчувається ще із залізничного вокзалу. Люди йдуть у напрямку старого міста, де вже ввечері почнеться справжній вибух емоцій.

Кам’янець-Подільський помітно змінився за ці три роки проведення “Республіки”. Справа в тому, що кожного року перед фестивалем сюди з’їжджаються українські та зарубіжні художники з однією метою – прикрасити закинуті будинки своїми унікальними роботами.

Сам фестиваль також змінився. Головна та малі сцени фестивалю змінили свою дислокацію. Відтепер головна сцена не у фортеці, а за нею, малу взагалі назвали важкою і розмістили у підвалі фортеці. У самому старому місті, біля ратуші, ще одна сцена – вільний мікрофон, на якій кожен міг записатись і щось зіграти 😉

 

Мелодійно, важко, розривно, важко і знову мелодійно
Заходимо на територію фестивалю. Для зручності все поле встелено сіном, це так, щоб публіці м’ягкіше стрибати було 😉 Людей не надто багато, то тут то там невеликі компанії, і ще трохи під самою сценою. “Трохи затримали початок” – пояснює нам дівчинка, із рожевим волоссям, яка стоїть поруч.

Традиційно на головній сцені спочатку виступають молоді гурти, далі черга за більш відомими. Ворст виступають у смішних костюмах. “Ми хотіли переодягтись на одну пісню, але оскільки часу обмаль, то будемо грати у такому вигляді увесь виступ” – повідомляє зі сцени М’яч, лідер гурту, і за сумісництвом ще й ведучий фестивалю.

Далі черга за донецьким гуртом Jinjer. Схоже на те, що публіку шокує, як вокалістка переключається із ніжного жіночого голосу на справжній важкий гроул. Грають потужно і чітко, всі тексти англійською мовою, схоже ця команда напряму мітить у Європу, а то і далі.

Аддис Абеба несуть добро у вигляді білоруського реґґі. Людям подобається – атмосфера спокою, добра та любові запанувала на фестивалі. 😉

Сімферопольці Кожаный Олень безпощадно руйнують такий стан і вриваються зі своїм панк-роком, всі стрибають, здіймають руки в гору. Хтось із бекстейджу не витримує енергетики і вистрибує зі сцени в люди. Стейдждайвінг у всій красі.

А тим часом Злам творять щось неймовірне на важкій сцені. Підвальне приміщення та стіни для київських хардкорщиків на руку. Справжній хардкор-концерт має виглядати саме так.

 

Росіяни Louna продовжують запалювати на сцені, важкі ритми, гострі соціальні тексти. Публіка підспівує, під час найбільших хітів у натовпі з’являються червоні та білі фаєри. Ефектно. Навіть дощ, який розпочинається, вже не може завадити хорошому настрою.

Сергій Бабкін довго налаштовується – схоже на те, що музичну апаратуру залито дощем, але за півгодини все таки концерт продовжується. Дощ атмосферно доповнює кожну пісню Сергія.

Злива зробила свою справу, і всі хто виходить з фестивалю, з’їжджають по болоті, ніби на лижах. Не надто тверезий хлопець, не втримує рівноваги, скочується по траві вниз, міліція та охорона допомагають піднятись.

Важко, стьобно і масштабно
На третій день фестивалю погода милостива – сонечко світить із самого ранку.

Потрапляємо вже аж на виступ Мегамассу. Київський гурт із донецьким корінням “розриває” публіку на шматки своєю надважкою творчістю. “Давайте, давайте, присідайте! Якщо вам не подобається наша музика, то давайте хоча б заради фану” – закликає публіку присісти, вокаліст гурту. Лунає приспів пісні і люди підстрибують! Неймовірно.

 

Далі на сцену виходить гурт Валентин Стрикало. Всю славу хлопці здобули в інтернеті завдяки стьобним текстам у піснях. “Ми як і всі популярні групи, орієнтуємось на школярів” – піджартовує Стрикало.

“Ляпіс, Ляпіс” – кричить натовп, перебиваючи останню пісню Стрикала. Ще півгодини очікування і на сцену виходять білоруси Ляпис Трубецкой. То тут, то там видно білоруські національні біло-червоно-білі стяги, традиційно сябрів приїхало дуже багато. “Кровью, потом, не быть скотом!” – cпіває Сергій Міхалок, а у натовпі знову запалюються червоні та білі фаєри.

Між гуртами ведучі Вікторія Жуковська та М’яч проводили традиційну перекличку міст. Полтава, Харків, Донецьк, Рівне, Львів, Тернопіль. Здається тут всі, ще б пак, адже це останній оупенейр цього року.

Спонсор допису: Любите подорожувати не лише по фестивалях? Тоді дізнавайтесь яка погода в оаэ в апреле та насолоджуйтесь поїздкою

Тарас Демчук
Тарас Демчукhttps://dyoma.pp.ua
Засновник та адміністратор сайту Копичинці та околиці. Люблю своє рідне місто, хоча живу і працюю вже багато років у Києві. У вільний час подорожую та люблю читати книги

НАЙПОПУЛЯРНІШЕ

Професійний цілодобовий д...

Територіальний центр соціального обслуговування надає послуги людям, що потребують сторонньої допомоги (літнім людям та особам з інвалідністю). Ми по...

Копичинецька Громада!

Промо відео нашої Громади. Завітайте та співпрацюйте із нами!https://www.youtube.com/watch?v=PFf_s3xid6g

Михайло Мимрик та його шк...

У Копичинецькій гімназії діє ансамбль «Надія», який нещодавно отримував Гран-прі на конкурсі «Феєрія талантів». Нам вдалось поспілкуватись з керівник...