Недільне свято футболу у Копичинцях різко зіпсували рахунки матчів. Спершу серед команд т. зв. “Групи здоров’я” копичинецькі спортсмени поступились гравцям з обласного центру, а затим і новоспечена команда ФК «Копичинці» неочікувано та з прикрістю покинула Кубок району…
Утім, не варто акцентувати увагу на негативному настрої, та й банальне радянське гасло “Не перемога – а участь” тут теж ні при чому. Насамперед потішно, що в рідному місті все частіше й частіше можна побачити вболівальників на трибунах – у Копичинцях знову футбол!
Що ж, перейдімо ближче до головного матчу недільного дня – ФК “Копичинці” – “Вікнини” (с. Вікно). Цей поєдинок мав визначити, хто пройде далі на шляху до завоювання Кубку Гусятинського району з футболу.
Матч розпочався з відвертим незадоволенням вболівальників. Адже гравці обох команд тримали м’яч в центрі поля, проводили безбарвні забіги по флангах, багато помилялись і по-дитячому міряли висоту до неба чи, простішими словами, вибивали круглого “на свічку”. Згодом, вивчивши до краю центр поля, ФК “Копичинці”, маючи крім того непогану підтримку містян, почала рватись до воріт суперника. Раз по разу продирались крізь двометрові мури, укоплектовані старшими дядьками, наші футболісти, зокрема нападники Вадим Мельничук, Іван Решітко, Святослав Мельник, Тарас Дідик та інші. Проте усі атаки проходили марно – штрафний майданчик вікнян так і не поцілував м’яча приблизно до 15 хвилини зустрічі. Отак потішивши вболівальника активною, але не результативною грою, на полі спрацювало заяложене футбольне правило “не забиваєш ти – забивають тобі”. Помилившись у направду дивній ситуації, захисники місцевої новоспеченої команди пропустили нападника “Вікнин”. Рахунок в матчі відкрито – 0:1.
Мінімальний розрив не зміг засмутити сміливих копичинецьких спортсменів. Забувши про результат на табло, вони одразу кинулись на ворота суперника. Перший реальний момент виник уже на 25 хв. у нашого Вадима Мельничука. Впевнено тримаючи круглого під ногами він безпроблемно і на радість вболівальника технічно обійшов всіх суперників впритул до самого воротаря, але забити не вдалось – видно що бракнуло сил дужче пхнути м’яча у сітку воріт, позаяк легенький удар Вадима голкіпер, хоч і не без проблем, але парирував. Одразу після цього моменту виникало масу схожих: усі атаки відбувались напрочуд гарно та по-футбольному красиво, але не вистачило точності. Чого не скажеш про команду з с. Вікно. Суперники грали у простий аматорський футбол, вигравали за рахунок статури і добре накачаних ніг, тож весь брак техніки і спортивної творчості компенсували сила, швидкість і міцність. Ну і вміння забивати також. Шкода, але цю тезу вікняни болісно для нас доказали наприкінці першого тайму. 0:2.
На другу половину зустрічі копичани вийшли не у доброму гуморі, звісно, але бажання виграти поєдинок ще жевріло. Штурми, атаки, боротьба у всіх ланках поля – як доказ жаги до перемоги. Щоправда, описувати другий тайм детально таки не має сенсу, адже всі погодяться, що він став точним відображенням першого. Та ж сама гра, ті ж самі не результативні, але на вигляд чудові моменти. Та й сил у ФК «Копичинці» вистачило десь до 70 хвилини. Далі матч не приносив жодного задоволення: ані гравцям, ані тим паче вболівальникам. Та й вікнини забили знову двічі. Остаточний рахунок – 0:4. Кубок району продовжується без участі Копичинців…
А через деякий час на міському стадіоні зустрічались команди з с. Марилівка та з м. Бережани. Матч закінчився з мінімальним рахунок 1:0 на користь першої. Гол забив вихованець копичинецького футболу – Володимир Заверуха.
