Територіальний центр соціального обслуговування надає послуги людям, що потребують сторонньої допомоги (літнім людям та особам з інвалідністю). Ми поспілкувались із керівницею установи Добровольською Оксаною та дізналися більше про роботу її колективу.
– Ви є керівницею Територіального центру соціального обслуговування. Що являє собою дана організація?
– Територіальний центр соціального обслуговування – це установа, що надає соціальні послуги самотнім особам похилого віку, людям з інвалідністю, які проживають на території громад і населених пунктів Гусятинського району.
Одним із наших відділень є стаціонар для проживання літніх людей, залишених за різних обставин на узбіччі життя. Він розташований у центрі міста Копичинці і багатьом відомий як будинок пристарілих.
– Як довго ви працюєте на цій посаді?
– Шість років. Взагалі, за професією я – програміст. Проте вже давно не працюю за спеціальністю. Життя склалось так, що я почала працювати у сфері соціального захисту. Проводячи багато часу у Нідерландах, подорожуючи іншими країнами Європи, я бачила як організовується соціальний захист людей старшого покоління і тепер стараюся втілювати побачене в своїй роботі. А ще – мені дуже пощастило з колективом.
– Чи були введені якісь обмеження під час карантину для робітників ТЦСО/стаціонару?
– Соціальний робітник, як і медик, в період карантину знаходиться на передовій та продовжує виконувати свої обов’язки, часто наражаючи себе на небезпеку бути інфікованим. Однак заходів безпеки ми, безумовно, дотримуємось. У стаціонарному відділенні були введені досить жорсткі обмеження. Тут проживають люди похилого віку. Вони є найуразливішими перед COVID-19. Саме тому ми обмежили їхню можливість виходу у місто. Все потрібне закупляли наші працівники. Санітарні умови та масковий режим також дотримані.
– Які позитивні зміни відбулись у стаціонарі за час вашого керівництва?
– Родом я із Копичинець, а тому старалася залишити якийсь добрий слід у закладі, що знаходиться у центрі громади. У стаціонарі було реконструйовано систему опалення та каналізацію. Встановлено нові вікна та двері, сантехніку. Проведено сучасний ремонт усього першого поверху. Це було зроблено з допомогою спонсорів та благодійних організацій, також району.
– Чи проводите ви культурно-розважальні заходи у стаціонарі та за його межами?
– Один з аспектів нашої роботи – проведення зустрічей із літніми людьми. Ми проводимо їх у кожному населеному пункті Копичинецької громади. Допомагають нам із заходами Яблунівська музична школа, Копичинецька міська бібліотека для дорослих, Музей театрального мистецтва міста Копичинці, загальноосвітні школи. Ми організовуємо їх на Спаса, новорічні, різдвяні свята. Часто проводимо зустрічі з митцями району та міста. Спільно переглядаємо кінофільми, останній кіноперегляд – мюзикл «Гуцулка Ксеня». Дані заходи дають можливість літнім людям розважитись та поспілкуватись між собою.
– Які перспективи ви бачите для розвитку стаціонару?
– У Копичинцях ми маємо хорошу матеріальну базу, техніку, комфортне і зручне приміщення для проживання літніх людей. Тут працюють одні з наших найкращих працівників. У нас налагоджені відносини з іншими установами, які також зацікавлені в тому, щоб зробити життя людей старшого віку більш насиченим і яскравим. Проте фінансова ситуація Копичинецької ОТГ є не найкращою. Соціальні працівники громади, єдині в районі, не отримують своєї чесно і важко заробленої зарплати вже майже два місяці. Та все ж я – оптиміст і хочу бачити хороші перспективи. Найголовніше зараз – не втратити нікого із колективу, бо за кожним робочим місцем стоїть чиясь сім’я. Вирішення цього питання для мене наразі дуже важливе.
