Приїхавши з навчання на „майскіє празнікі" студентам-копичанам була запропоноване екстремальне, захоплююче, драйвове заняття – садіння картоплі 😉 Шо в цьому цікавого і захоплюючого читайте далі…
Першим пунктом цієї епопеї є звичайно ж підготовка до дійства. Все починається задовго до дня саджання картоплі. Старше покоління обмінюється досвідом по „бараболях”. Обговорюють методи, сорти. Дехто пропонує ноу-хау в цій області, типу – саджання ручним плужком, або підгортанням і т.д. Не смійтесь, методів дійсно багато.
Ось наступає цей феноменальний день. Діти не йдуть в школу, студенти не їдуть на навчання, виключаються комп’ютери, телевізори та інші блага цивілізації, вся сім’я прямує на город.
Першим пунктом є маркування (позначення рівців) ;). Слід зазначити, що знаходиться людина, якій як завжди не подобається як хтось шось виконує (в моєму випадку – бабуся). Далі приступає вся ця ватага до снаряду (ой, сорі, до ріллі). 😉 Покопавшись в землі, через деякий час дійству проходить кінець. В кожного сама послідовність дій різна. В мене цього року було все таки одне з ноу-хау. Наперекір бабулі, було забуто метод „кам’яного віку” так званий – лопатний. Застосування набув новий, більш технологічно „продвинутий” та з більшим ККД процес – запихання бараболі в рівець, з наступним засипанням сапою.
Але ради справедливості слід сказати, що дійсно цей спосіб швидкий, щоправда не обійшлось без ексцесів. Прямо на городі була прийнята спроба зганьбити вище сказаний процес, все це пояснювалось тим, що як піде дощ, то (пряма мова): „вся бараболя буде наверха”. 😉
Але не тільки результат справи цікавий, надзвичайно цікавий і сам процес. В ході якого згадують все: кількість викопаних мішків того року, урожай сусіда, не урожай сусіда, колордські жуки та трійла від них, шлюб певних осіб, політична ситуація в державі, міндобрива та їх переваги і недостатки, ціни на щебінь, пісок та інше 🙂
Також існують люди які „шифруються” від роботи (в принципі правильно ;)) Приклад – нижче.
Погодьтесь, адреналіну хоч відбавляй. Економічно саджання бараболі теж дуже „вигідне”. Коштує бараболя дуже дорого, зате на рідному городі треба „вкалувати” ціле літо, але й ефект бажаний – своя бараболя. Тому, всі кому не хватає свободи, простору (поле велике :)), нових друзів та знайомств ;), інформації – приходьте на поле і садіть городи і буде вам щастя. Більше не напишу, бо руки від мішків болять. Всім файного урожаю!
