На прохання читачів сайта, які закохані у футбол, розпочинаємо, нарешті, публікувати статті на спортивну тематику. У першому матеріалі пропонуємо дізнатися про спортивну діяльність та особисте життя Олександра Кузика. Зараз Саша навчається на другому курсі у м. Чернівці. Займається футболом із дитинства. Марить ним і не збирається покидати улюблену гру.
У скільки років почав займатися футболом?
Бажання грати саме у футбол з’явилось ще у дитинстві. З першого по третій клас школи клас це захоплення було просто шалене!!! ФК „Надія” – перший клуб, де почались серйозні тренування і серйозний футбол. То був десь 5 клас навчання у школі. У той час, а саме 1999 року, лише заснували футбольний клуб „Надія”. Ми були, в принципі, першими „першопрохідцями”, як то кажуть.
Грав в інших футбольних клубах, окрім ФК „Надія”?
Грав, звісно що грав. Рік назад, коли вступив на перший курс університету, то в обласних змаганнях грав за заліщицький „Дністер”. Влітку, тобто цього сезону, грав за „Чортків”, за команду з Васильківців.
У якій команді найбільше сподобалось?
Де найбільше сподобалось? Ну, ФК „Надія” – це, в принципі, найкращі роки були. У команді „Чортків”, чесно кажучи, не дуже як з грою, так і з матеріальною підтримкою. Найкраще з інших команд було грати у заліщицькій команді, а під кінець сезону просто супер.
Розкажи про всеукраїнський турнір, на якому ви вибороли перше місце?
Це була всеукраїнська спартакіада серед сільських команд. Команди були з усіх частин України: з Кіровоградської, з Одеської, Миколаївської, Хмельницької, Вінницької, Чернівецької та інших областей. Команди, що виграли зональні та обласні змагання, брали участь у фіналі турніру. Відбувалось це у місті… Зараз, згадаю. Яготин. О, якраз там і відбувалась спартакіада, в тому Яготині. В принципі, команди були не дуже. Одна лише і справді сильна, з Миколаївської області. Ну, пам’ятаєш у Копичинцях проходив фінал цього турніру влітку? Тоді ця команда також грала у нас. Ми зустрілись по суті з ними у фіналі і виграли з рахунком 1:0. Без скандалів там звісно не обійшлось.
То в складі якої команди ти виступав, чи це була збірна Тернопільської області?
Ну, майже так. То не збірна виступала, а окремо команда з Васильківців. Але там виступали ще хлопці з тернопільського „Педліцею”. Також з копичинецьких, колишніх гравців ФК „Надія” були Ігор Сливка та Володимир Заверуха. Враження від турніру чудові, бо ми його виграли (сміється – Авт.)
Взимку ж футболом не займаєшся?
Так. Зимою футболу нема, але я самостійно тренуюся. У вівторок та п’ятницю – у спортзалі, а в неділю – на стадіоні. Це мій графік тренувань у Копичинцях. А в Чернівцях ходжу у спортзал лише у вівторок та п’ятницю.
Яким видом спорту займаєшся, крім футболу?
От сьогодні записався до спортзалу. Точніше, як то кажуть, у „качалку”(знову сміється -Авт.). Хочу ходити, підтримувати форму.
Чи бачиш майбутнє у дорослої команди Копичинців?
Майбутнє завжди є. Тим більше, якщо в команді гратимуть молоді та перспективні гравці. Пам’ятаю, коли я вперше грав, то зрозумів, що грати проти молодих гравців, таких як ти, і грати проти доросліших від тебе – то різні речі. З дорослими ти набуваєш неабиякого досвіду, одразу з’являється впевненість у власних силах. Чим більше ти граєш, тим впевненішим стаєш. Думаю, що у молодих гравців майбутнє є, як і у самої команди. Тим більше, якщо буде матеріальна підтримка з боку міської влади та підприємців. І це обов’язково потрібно, бо ж сам знаєш, що зараз без грошей нікуди не попреш.
Так. Я згоден. Будемо надіятися на щедрість „багатих дядьків”
Мер міста уже говорив, що виділив 10 тис. гривень на розвиток дорослої команди до того ж обіцяють свою допомогу підприємці. Я розумію, що 10 тис. – це просто смішні гроші. Це навіть на пів сезону не вистачить. Для того щоб виступати у другій групі треба, як мінімум, 50 тис. гривень. Це ж навіть на перша група. Плюс – треба ж хлопцям заплатити гроші. Якщо є стимул, то команда буде грати. Це ж молоді хлопці. Вони ніколи не отримували гроші, вони грали тільки для себе. Якщо будуть ще й отримувати за футбол гроші, то з’явиться бажання і почнуть усіх „рвати”. Пам’ятаю себе. Розумієш, ми грали за 20 гривень. Це просто смішно було. Але ми грали і вигравали. Були на четвертому, на третьому місці. Ми виграли в чемпіонів колишніх. Сильну команду з Монастирська ми „порвали” з рахунком 5:1.
І одразу ж після перемоги підвищилась плата гравцям?
Потім. Плата? Ні, плата взагалі не зростала. Команда трималась у той час на тому, що мали палких уболівальників. А це і підприємці, які скидались хто скільки міг: по 300 гривень, по 500 гривень. А команда грала для того, щоб купити бензин і поїхати автобусом на виїзну гру. Буквально пів сезону пограли, потім гроші зникли і доросла команда Копичинців перестала функціонувати.
На фото Олександр Кузик у нижньому ряді праворуч
Надіюсь, усе з дорослою командою буде якнайкраще…
Я також сподіваюсь. І дуже хочу грати у тій команді, але в кінці травня планую їхати у США. Тому, не знаю чи вийде. От під кінець сезону, звісно, я не проти пограти. Сезон тільки влітку починається, а кінець припадає десь на жовтень. Якщо виступатиме16-18 команд, то хоч якийсь ажіотаж буде. Крім того, сезон відтягнеться, і я матиму можливість трошки ще пограти (сміється – Авт.). Буду сподіватися.
І ми також усі будемо надіятися…
Якщо буде футбол у місті, то підключаться люди, можливо, ще прибавиться якась спонсорська допомога. Думаю, що все буде нормально. Просто сподіваюся на краще і відродиться слава колишнього копичинецького футболу. Колись „Автомобіліст” – це була дуже сильна команда за часів Радянського Союзу, яка „зносила” усі команди що могла.
