Третя поетична збірка під назвою «Сліди на дорозі до Неба» поета і богослова, науковця та історика, священика й журналіста о. Василя Погорецького вийшла друком в одному з тернопільських видавництв. У передньому слові до неї автор пропонує читачеві душевну подорож, спасенну мандрівку до вимріяної країни, де панує досконала любов, яка всіх людей робить щасливими, і цією країною є Небо.
Як істинний філософ, а до того ж надзвичайно чутливий, автор показує читачеві серцем і душею відчуті й збагнуті розуміння здавалось би звичних понять. «Людське життя — надзвичайно складна і плинна субстанція, рух якої неможливо зупинити, але можна досконало пізнати з допомогою Поезії, що ритмічно бринить у такт із сердечним пульсом окриленого обертана. Поезія — це фундаментальна конструкція для сердечного прояснення і душевного очищення людської особистості. Вона є ідеальним засобом для самопізнання і саморозвитку, це ще й дивовижне дзеркало для совісті, в якому відображаються найтонші намагання і очікування людини, найпотаємніші її думки та вчинки».
Доречно хтось нарік поезію згустками душі. В поетичне слово кожен входить по-своєму. Хтось шукає себе самого, хтось прагне відкрити того, хто поруч, та здебільшого кожен відшукує істину.
Кожна людина несе свій хрест,
Стогін різний в дорозі чути,
Невдоволені тримають у собі протест,
Терпеливі свій біль прагнуть забути.
Один прагне обдарувати словом ближнього, інший — зцілитися в силі слова від власного безсилля. А Василь Погорецький словом лікується. І розсіває його по світу, прагнучи зцілити інших.
Скільки людей страждає через неможливість з якихось причин зреалізувати себе! І тут на поміч обдарованій натурі приходить поезія: у слові ми вибудовуємо світ, в якому нам затишно, де ми купаємося в бажаних відчуттях та образах. Повернути втрачене, виправити незмінюване допомагає поезія. Це — той трунок, що гоїть біль.
Детальна стаття:
