Не помилюсь, якщо скажу, що кожний нормальний мужик в дитинстві грав з друзями у так звані «войнушки». Бігали ми з рогатками та різноманітними самострілами, водяними пістолетами, а то й просто дерев’яними муляжами. З часом ми підросли, появились всюдисущі проблеми та клопоти. Але потяг хоч на годинку перетворитись на Рембо не пропав, і на розраду нам появився такий вид активу як пейнтбол.
Пейнтбол – це гра, в якій можна зрешетити "злобного" шефа або "зануду" підлеглого із спеціальної зброї, маркера, використовуючи при цьому "кулі" – різнокольорові кульки з фарбою. Головне – це рівність, будь ти начальник, чи звичайний водій, фізична сила також не настільки важлива, як розум і рішучість, і у результаті всі залишаться живі. А вже про фонтанний вихід адреналіну та море позитивних вражень я взагалі мовчу.
Отож, почувши що у сусідньому Чорткові організували пейнтбольний клуб ми рвонули туди. Події відбуваються у закинутому кар’єрі, неподалік міста. Організатори одівають вас у спец форму(зразу порада – камуфляж цей ну дуже резиновий, і поруч з фонтаном адреналіну по плечах при маневрах текла ще річка поту, тому краще брати свій, чим цупкіший тим краще, якщо звичайно не жалко, бо кулі лишають масний слід), дають маркери і патрони, ну і дальше як то кажуть «флаг в руки». Мається на увазі, що вас розбивають на команди і роздають пов’язки двох кольорів, щоб бува ви не розстріляли «свого», хоча і таке трапляється дуже часто. Тому у грі потрібно постійно стежити як за маневрами противника так і за своїми.
Емоційну суть пейнтболу теоретики визначають як "повернення в дитинство": Хлопчиська традиційно грають у війну, а дорослі дядьки традиційно хочуть знову відчути себе хлопчиськами. Спеціальної підготовки не вимагається; фізична сила і вік не так важливі, як кмітливість і сміливість. Є декілька правил. Основні з яких – не знімайте захисну маску на ігровому полі і в пристрілювальних зонах. А також не стріляйте в зайчиків, білочок, пташок, суддів і уражених гравців. Не стріляйте в супротивника з відстані менше 5 метрів. Не стріляйте у відкриті ділянки голови. При виході з поля поставте маркер на запобіжник.
А тепер про суть самої гри. Переважно грають по двом сценаріям: перший – винищення супротивника, різноманітними методами, тобто атакою, чи маневрами, при яких важливу роль відіграє правильне обрання позиції, і другий – захоплення ворожого прапора і його переміщення в свій табір. Звичайно, більше професійні команди організовують цілі місії, як в «контрі», але для цього потрібно вже певні умови, ну і звичайно навики. Ми ж поганявши 2,5 годинки вистріляли своїх 100 куль, які нам обійшлися у 50грн., із морем вражень поїхали додому святкувати День Молоді, який у нас чогось перенесли на цю неділю. Але це вже не настільки важливо, адже вражень за день залишилось море.
І насамкінець: багатьом мабуть цікаво чи болюче попадання кулі? Відповідь – все залежить від дальності пострілу, та місця попадання. Трішки болючі попадання в ноги, особливо якщо в момент влучання штани пристали до тіла, більш вразливі руки та плечі, але то все терпимо, і навіть корисно. Адже це заставляє тебе бути більш обережнішим та рухливішим. Отож панове, відчуваєте себе мужчинами, або можливо дівчатам надоїли постійні насмішки? Збирайте команду і гайда на полігон, там вже розберемося хто чого вартує.
