Я, любий, не помру,
Я просто полечу
У напрямку небесному тихенько.
І росами впаду
В зеленому саду,
Збери росинки обережно в жменьку.
До тебе доторкнусь
Легенько вітерцем
І прошепочу листями-губами:
“Знов не буде весни,
Бо не разом вже ми”.
І усміхнусь очицями-зірками.
Відкриє очі день
І передасть тепло
Промінням, щоб тебе обігрівати.
В обіймах самоти
Тоді відчуєш ти,
Що смерть любов не може розтоптати.
