В людини часто змінюється настрій. Навіть протягом дня в кожного з нас він міняється сотні разів. Зараз настрій хороший (вам весело і радісно, навколишній світ привітний до вас), а через декілька хвилин різко погіршується (в силу різних факторів, які можуть від вас не залежати). Ви стаєте роздратованими і злими. Починаєте зганяти злість на оточуючих людях, хоча вони зовсім ні в чому не винні. Це ваше роздратування поширюється довкола і з швидкістю світла, знаходить все нових і нових жертв. А потім від них знову повертається до вас. Виходить таке замкнуте коло, яке дуже важко розірвати…
А чи можна керувати своїми емоціями, щоб не виникало таких безвихідних ситуацій?
Думаю що так. Але для цього потрібно завжди бути спокійним та зібраним, рахуватися з думкою інших людей, зважати на їх бажання, прагнення, потреби.
Але залишатися завжди спокійним та незворушним – це дуже важко. Особливо якщо у тебе неврівноважений тип темпераменту (наприклад: холерик або меланхолік). Тоді не ви керуєте своїми почуттями, а вони керують вами. Це коли вам із самого дитинства закладено бути таким, яким ви є. Це щось – сильніше від вас. І ви з цим нічого не можете вдіяти…
Колись давно, в одній книжці з психології (точно не пам’ятаю в якій саме) я побачив ілюстрацію, яка найповніше і водночас найзрозуміліше передає сутність людських темпераментів. На цьому малюнку було зображено чоловіка, який сидить на лавці поклавши біля себе свого капелюха. Тут підходить інший чоловік. І не дивлячись сідає на лавку. Відчувши під собою щось не те, він різко встає, чим привертає увагу власника капелюха, що спокійно (поки що) сидить на лавці. І тут наступає мить реакції, і люди з різними темпераментами реагують по різному:
Сангвінік. Побачивши свій пом’ятий капелюх, бере його в руки і починає голосно реготати. Він не бачить в цьому нічого поганого, а цю ситуацію вважає кумедною. («Приколіст» одним словом.)
Холерик – одразу починає кричати. Його зовнішній вигляд вмить змінюється: вираз обличчя стає сердитим, очі – злими, з рота бризкає слина (одним словом – хам).
Меланхолік – починає плакати. Не сказавши ні слова заливається сльозами. Йому не так шкода капелюха як самого себе (плакса коротше).
Флегматик – повільно повернувши голову і опустивши очі, бачить зім’ятого капелюха. Хвилинку-другу дивиться на нього не поворухнувши жодним м’язом обличчя і продовжує далі незворушно сидіти без жодної реакції (одним словом – гальма).
Але дуже рідко буває коли в людини присутній якийсь один тип темпераменту. Найчастіше це поєднання декількох типів з переважанням якогось одного. І саме він визначає характер людини.
Тому як не крути, а з темпераментом своїм треба якось жити. Бо іншого вибору в нас немає. Можливо спробувати якось його скоректувати або змінити, але і так непогано. Адже кожна людина повинна бути неповторною і оригінальною, бути собою.
Спонсор допису: Платные прогнозы на волейбол сегодня на сайте Грандбетс.ру
