Голубі дияволи розлили туман.
Сірі добрі янголи. Грудень наркоман.
Кожен день знущається, вечір утече
Листопад прощається: я не хочу ще.
І дерева топляться в білім молоці.
Сльози градом котяться на моїй щоці.
Сонце замоталося в павутинах хмар
Я одна зосталася серед цих примар.
І не маю совісті, бо серед зими
Роздяглася повністю. Грудень, обійми!
А зима знервується, це ж її роман.
Холодно цілується Грудень-наркоман…
Спонсор допису: Цікавитесь створенням та розробкою сайтів? Зверніть увагу на WordPress, це гнучка CMS
