Усі відвідувачі суботньої дискотеки минулого тижня мали за радість спостерігати трішки кумедні, але зовсім не безневинні „бої без правил”. Чому без правил? А тому що троє на очах у всіх били одного. І ще один цікавий факт. Забіяками виступали три дівчини, років 16 -18 замолоду. Конкретизувати не буду, захочете взнати імена, спитайте знайомих очевидців. Хоча така слава я думаю їм зовсім непотрібна, але що зробиш, маємо що маємо.
Добре що хоч потерпілим виступив хлопець. А то що би лишилось би з дівчинки після граду 6 кулаків, пляшки з-під пива і 30 нігтів.
Аж страшно подумати, але й таке в нас траплялося (див. замітку Іри в гостьовій книзі), але не те мене цікавить. Питається, де ж у них набралось стільки ненависті? Чи може за ангельськими обличчями скривається зачерствіла байдужа сутність. Ненависть – це хвороба, від неї гинуть або виліковуються. Тому якщо ми хочемо вижити, то рано чи пізно, краще усе ж якомога швидше, мусимо відмовитися від насильства і ненависті, і намагатися будувати своє майбутнє на цінностях гуманістичного суспільства.
Давайте пошукаємо причини такої неадекватної поведінки молоді. Адже вищенаведений факт не є поодинокий. Читачі поза сумнівом наведуть більше фактів проявів насильства на дискотеці, в барах, парках чим я. Можливо це наслідок неправильного батьківського виховання, якщо звичайно батьки є вихователями, а не перебувають закордоном, намагаючись забезпечити безхмарне майбутнє своїх дітей. А може це відчувається вплив голубих екранів, перед якими більшість молоді проводить левову частку свого вільного часу.
А що робити, спитаєте ви? Всезнаюча статистика стверджує, що американська дитина до 18 років устигає побачити на телевізійних екранах 200 тисяч (!) актів насильства. Скільки їх подивиться українська дитина, точно не відомо. Однак можна припустити, що за цим показником ми незабаром наздоженемо Сполучені Штати.
День і ніч з ефірних і кабельних каналів нашого рідного телебачення ллються потоки крові та бруду. Боязкі спроби обмежити їх хоча б тимчасовими рамками (мовлення до 22 годин) не увінчалися успіхом.
Такий масований удар по дитячій психіці не може пройти безслідно.
Американські лікарі відзначають щонайменше три серйозні його наслідки. По-перше, підліток стає несприйнятливим не тільки до кіношних, а й до реальних актів насильства. По-друге, агресивна поведінка дитини перетворюється на норму. І по-третє, у неї підсвідомо розвивається страх самій стати жертвою насильства. Тому наступного разу ви можливо менш критично віднесіться до п’яних реплік у вашу сторону, чи статистичних звітів відповідних служб, адже теперішня молодь виростає далеко не на романах Жуля Верна і мультфільмах про Незнайку, а на безкінечних серіал на кшталт „Ксена – принцеса воїн” чи „Секс і місто”.
Як же боротися із цією халепою? У низці країн розроблена система ранжування кінофільмів та інших передач за їхньою відповідністю різноманітним віковим категоріям глядачів.
Усе це дуже корисно, але вимагає безустанного контролю батьків за значками ранжування, що на практиці не завжди можна здійснити. Щоправда, є й інша можливість. Сучасні телевізори дозволяють повністю блокувати окремі канали. Тому тато вищезгаданого Вовочки може відключити, скажімо, «Новий канал», який двічі на добу транслює мерзосвітні «Вікна» Нагієва.
Однак процес блокування і розблокування вимагає певних навичок і часу, тож цей прийом не для частого застосування. Адже відразу за «Вікнами» можуть іти «Бременські музиканти», яких дитині гріх не подивитися.
Із вищесказаного випливає, що потрібний спеціальний електронний пристрій, здатний автоматично відключати будь-який канал, якщо там починається програма, категорія якої не відповідає певному, встановленому батьками, рівню.
Такий пристрій кілька років тому був розроблений канадським винахідником Тімоті Коллінзом. Він уже впроваджений в США під назвою V-чіп. З 2000 року всі телевізори з екранами від 33 сантиметрів, що випускаються в США, неодмінно обладнані V-чіпом. (V — від англійського слова «violence», що означає «насильство»). Це нововведення збільшило вартість телевізорів лише на 3—4 долари. А для старих телевізорів промисловість робить такі пристрої у формі приставок за ціною близько 30 доларів.
Щоб V-чіп міг розпізнати категорію передачі, телестанція разом із сигналом передає невидимі для глядачів імпульси. Схема декодує зазначену послідовність імпульсів і порівнює її з дозволеною послідовністю, встановленою батьками. Приміром, якщо V-чіп закодований на категорію до14, то вона й нижчі категорії пропускатимуться на екран. А ось інші категорії (для дорослої аудиторії) блокуються.
Установка необхідної категорії ранжування проводиться за допомогою пульта дистанційного управління відразу на всі канали й не викликає труднощів. Слід зазначити, що ранжування зазнають не тільки кінофільми, а й інші передачі, за винятком спортивних і новин. Публікуючи телепрограми, вказують категорію тієї чи іншої передачі. Це дозволяє батькам ще до початку програми зорієнтуватися щодо її змісту.
А що ж у цьому напрямі робиться в нашій батьківщині? Міністерство культури разом із Національною радою з питань телебачення і радіомовлення розробили і запровадили систему візуальних позначень. Передбачені лише три градації ранжування. Зелений кружок означає, що фільм розрахований на глядача будь-якого віку, у тому числі й на дітей. Такі фільми особливо прийнятні для сімейного перегляду. У них немає сцен жорстокості, насильства та сексу.
Жовтий трикутник сигналізує про фільми, перегляд яких дітьми рекомендований разом із батьками або з їхнього дозволу. У таких стрічках можуть бути сцени з обмеженим рівнем насильства та жорстокості, нещасні випадки та катастрофи. Допускається демонстрація оголеного тіла й дозоване використання грубих висловів, якщо це продиктовано розвитком сюжету.
Червоний квадрат означає, що фільм розрахований лише на дорослих. Тут уже можуть бути відверті сцени насильства, в тому числі й сексуального, масштабні зображення катастроф і жахів, уживання ненормативної лексики.
Передбачається, що жовтий трикутник чи червоний квадрат мають постійно висвічуватися на екрані. Що ж до зеленого кружка, він відображатиметься тільки протягом перших трьох хвилин демонстрації фільму.
У рішенні Національної ради є одне важливе положення. Зазначено, що телекомпанії зобов’язані включати описані вище значки (трикутник і квадрат) у друковані видання своїх програм передач.
Читачі можливо спитають чому основну увагу є зосередив саме на телебаченні, чому нічого не сказав про розважальні заклади, де спиртне наливають тим, яких хоч трохи замітно із-за барної стойки. Чому не написав про опозиціонерів та журналістів, які час від часу гинуть за таємничих обставин. То спалахує, то завмирає перманентна війна кримінальних кланів (практично, економічних еліт), але це все далеко, а балакучий ящичок зовсім поруч. Дивись, ось він, тільки натисни кнопочку і він вже твій найкращий друг.
Насамкінець сподіватимемося, що вже в найближчому майбутньому всілякі широко розкриті «Вікна» перетворяться хоча б на «Кватирки», а сморід, що лине з наших телеекранів, помітно зменшиться.
