Десь за вікном паде останній осінній лист і діти помало готують сані до зими, а колектив сайту так і не оговтався після початку осені, тобто початку навчального року. Важко було повірити, що з настанням навчання розпочнеться серія невдач сайту. Проблем, звісно, слід було очікувати, та не в такій кількості. Як боротися з ними – варіантів море. Про це і почитаєте у статті. А я тим часом оголошую початок листопада, який от-от настане, а також наступний крок у функціонуванні сайту „kopychyntsi.com.ua”, якому вже через тиждень виповниться 3 місяці.
Каталог проблем:
)матеріальне забезпечення: відсутність Інтернету. Так, ми втратили найголовніше для функціонування сайту – наявність вдома підключення до всесвітньої мережі Інтернет. Причина проблеми – фінансове забезпечення. Керувати сайтом з комп’ютерного клубу незручно і не вигідно.
)фінансове забезпечення сайту:
Дорогі друзі(вибачте за мат), сайт живе завдяки кишень їхніх власників. Ніхто його не фінансує: ні влада, ні спонсори, ні меценати. Чому такі малі кишені власників? Тепер запитайте себе, чи багато статку ви мали на другому курсі.Багато? Отож-бо.
)віддалене місцезнаходження:
так як керівники/спонсори/автори/ проживають у столиці і знаходяться на відстані 550 км. від м.Копичинці, назріла проблема швидкого подання інформації. Цю проблему можна вирішити одним простим шляхом, та його кардинально не вистачає. Про це у наступному пункті.
)відсутність необхідного персоналу:
якби у місті знайшлись люди, що могли б приєднатися до команди сайту, це було б чудово, але… Однодумців багато. Допомоги, на жаль, мало. А точніше – ніякої. Нема хороших авторів у Копичинцях, які б регулярно писали, цікавились життям міста з різних боків. „Та що там можна про Копичинців писати” – глузливо запитують. Неправда, можна. Новиною може стати будь-яка дрібниця, головне цікаво та вправно подати її читачеві.
)сухість новин:
це також проблема, але вона визначається усіма попередніми пунктами.
)проблеми відвідувачів:
у них також, виявляється, ж проблеми. Відсутність Інтернету, гарячої води(це так, для емоційного підсилення), цікавості(люди мертво живуть, нічим не цікавляться) і т.д.
)інші, особисті проблеми:
так як зараз таким великим сайтом опікуються „аж” дві людини, це насторожує. Адже, якщо хтось один з них захворіє, а не дай Боже, і обидва, то хто ж тоді керуватиме сайтом? Так і сталося. Як результат – порожні сторінки протягом двох тижнів. А новин багато, є про що писати.
Тепер стосовно планів.
Планується розширити спектр новин.
) урізноманітнити виклад інформації, щоб позитивно справляло враження на пересічного читача;
)ввести нові розділи: Бліц, Інтерв’ю, Район, Область, Україна, Світ, Бізнес, Веб-розмова та ін.
Розширити персонал.
)знайти цікавих та розумних людей;
)залучити до співпраці учнів обох шкіл;
)за допомогою конкурсу відібрати найкращих авторів;
)запропонувати писати авторам з інших міст на цікаву тему для кожного читача незалежно від місця проживання та ін.
Налагодити зв’язки з іншими виданнями та регіональними сайтами.
)заручитися підтримкою інших видань;
)співпраця з іншими регіональними сайтами;
)обмін рекламою та кнопкою.
Співпраця з міською радою.
)утворити розділ міського керівництва;
)виклад новин з перебігу керування владою містом;
)заручитися фінансовою підтримкою(хоча б якоюсь);
)визнати сайт інформаційною структурою міста Копичинці.
Спонсорство.
)знайти небайдужих до розвитку рідного міста людей, що могли б якоюсь мірою профінансувати проект;
)за можливості прокручувати рекламу місцевих підприємців за визначену плату;
)провести добровільний збір грошей(це під питанням, планується провести благодійний концерт чи інший захід, що приніс би реальний прибуток на функціонування сайту).
Фінансова недостатність.
)утримання сайту у всесвітній мережі Інтернет коштує виданню 320 грн./рік. ;
)вага сайту – 800 мб, цього має вистачити на 8 років плідної праці;
)інформація подається добровільно, на ентузіазмі. Ентузіазму поки що хватає, не вистачає грошей на Інтернет та інше технічне обладнання;
)команда сайту, звісно, за свою роботу не отримує ні копійки, тому в таких умовах писати не може. Тому початковий персонал одразу розбігся, причини зрозумілі;
)реклама сайту обійшлась нам у 120 грн.
)підрахований нормальний бюджет сайту з персоналом у шість осіб складає приблизно 4800 гривень на рік, включаючи плату за хостинг, щорічне обновлення реклами, гонорари за роботу. Бюджет здається на перший погляд великим для функціонування сайту, та взяти бюджет на місяць – 400 грн., одразу стає все зрозуміло. Крім того, якщо від 400 грн. відмінусувати плату за хостинг і рекламу 40 грн., виходить 360 грн. на персонал. Хіба це великі гроші на добру справу для рідного міста? Та я більш ніж впевнений, що ніхто на допомогу не відгукнеться, бо усім, вибачте за грубе слово, насрати на своє рідне місто. Окрім нас та іще декілька однодумців. Тому нам нічого не залишається робити, як працювати на славу інших міст, зокрема столиці, щоб якимось чином прославити своє рідне місто – Копичинці.
Спроба налагодити зв’язки
)редактор сайту розмовляв стосовно плідної співпраці із міським мером. Фінансування з боку влади не буде, ні копійки. Можливо б сайт і фінансувався, якби був у власності міської ради, та ми його за безцінь віддавати нікому не будемо. Від пропозиції передати сайт у руки влади, редактор відмовився. Натомість мер все-таки пообіцяв допомогти у підборі спонсорів.
Розмова закінчилась тим, що інформацію про м.р. буде подано у відповідному розділі на нашому сайті. І все.
)надіслано листа голові Конгресу українців світу, уродженця Копичинці, Аскольду Лозинському. Пан Аскольд не відповів…
Як бачите, проблеми хоч існують та сайт не вмирає, продовжує і надалі працювати у міру своїх можливостей. У цьому йому може допомогти кожен. Не потрібно мати багато грошей чи великий розум. Потрібно мати лише хотіння до доброї справи, а найголовніше – любов до рідного міста.
