Минає рік за роком,
А вже сьогодні середа.
О.Скрипка
Від неділі до неділі неквапливо тягнуться сірі буденні справи. Сум навіває політична ситуація у країні. Новини не слухаю вже три місяці. Не хочу псувати домашню атмосферу. Новини доганяють мене на роботі через інтернет, та розмови співробітників. З нового року чергове подорожчання усього.
Хочеться відключитися, щось почитати, своє, рідне і приємне. Не зустрічаю я хорошої сучасної української літератури. Таке враження, ніби вона вимерла. Вчора клацав рекламу під час фільму, і натрапив на передачу про «видатного українського» акордеоніста Яна Табачника. Думаю, спинюся на хвилинку, може почую що він грає. Ніякою «видатної» музики я так і не почув, але послухав як його хвалять Кучма, Кравчук, Янукович. І от наступний сюжет. Сидить поторочений Іван Драч. Потертий костюм, котрий забув коли бачив хімчистку, в грубому в’язаному светрі, краватці, що затягує замусолений ковнір сорочки. Щиро розмахуючи руками, прославляє Табачника українською мовою. І не просто українською, а з моїм рідним галицьким акцентом. Най го шляк трафе. Що ж я хочу від письменників України, якщо у них такий голова.
***
Клац-клац, сторінка за сторінкою у світовій павутині. Копичинці, Київ, Гугль, Нью-Йорк… zaxid.net, що цікавого у нашому краї? Пробігаюсь по новинах… заголовок «Живи, читай, страждай» – спрацьовує підсвідомість, живу, страждаю і хочу щось почитати. Статейка про книжку Ліни Костенко «Записки українського самашедшого». Купа тексту, котрий пробігаю по діагоналі, чимось схожим на хрестоматію середньої школи. Книжка про 35-ти річного програміста котрий переживає події 2000-2004 років. Повертаємось у Гугль, відкриваю, читаю…
***
Три дні я був захоплений буквами на моніторі. Такого запалу від українського автора я не відчував з часів читання «Тореадорів з Васюківки» у глибокому дитинстві.
Написано чудовою, ЖИВОЮ та СУЧАСНОЮ мовою, про події котрі сколихнули мою душу, і душі мільйонів співвітчизників. Про те як йшлося до цього. У пам’яті повставали мої студентські роки часів розвиненого кучмізму. Я впізнав у рядках себе теперішнього, і свою дитину, котра зростає у російськомовному середовищі української столиці. Іноді здавалося, що автор вкрав мої думки і виклав їх у цій книжці. Під час читання згадувалися й друзі, що виїхали до США, їх прототип також присутній у творі. Я й не гадав, що стиль написання щоденника 2000-2004 року може бути такий цікавий.
Не буду розказувати більш про зміст, прочитайте самі. Не пошкодуєте. Захоплення вам гарантую, але хорошого настрою – ні. Книжка має сумний підтекст, та спробуйте його перевернути, зробивши висновки діяти так, щоб ваше життя стало краще. Не завжди потрібно поступати як головний герой. Можливо, таким чином ми доб’ємось змін у власному житті, і таки збудуємо Україну.
P.S.
Лінк для читання http://lib.rus.ec/b/254809/read .
Ліна Костенко «Записки Записки українського самашедшого»
Серія: «Доросла серія»
Автор: Ліна Костенко
Ілюстрації: Владислав Єрко (заставки)
Вікова група: для дорослих
Тип видання: тверда ґлянцева і матова палітурка
Формат: 130х200 мм
Кількість сторінок: 416
Рекомендована ціна: 60 грн.
У продажу: з 17 грудня 2010 року
ISBN 978-966-7047-88-7
Побачите у книгарні – купіть. Не пошкодуйте пару гривень на підтримку українського автора. Ця книжка заслуговує на місце у кожній хаті.
Спонсор допису: Цікавитесь ремонтом, будівництвом. Тоді вам варто знати, що Строительство начинается здесь. Отримайте корисні знання