Спортивні журналісти Львова в сороковий раз визначили найкращих спортсменів нашого міста. Вкотре найвищі бали здобув шахіст Василь Іванчук, який місяць тому в Москві став чемпіоном світу у “бліці”.
Міжнародний гросмейстер Василь Іванчук завдячує своїм перемогам, у першу чергу, батькам, які, аби відволікти сина від картярських ігор, навчили його гри в шахи. Майбутньому чемпіону тоді було шість років. Згодом шахи настільки захопили Василя, що ні про що інше думати він не міг: навіть у школі на уроках тримав на колінах маленьку шахівницю і в суперечках з самим собою продумував найефективніші ходи. Турбувати батьків шахова “хвороба” сина почала після того, як вони збивалися з ніг, шукаючи у рідних Копичинцях та усіх прилеглих лісах сина. А він у цей час сидів на горищі і розв’язував шахове завдання, що знайшов у старій газеті. Але заборона батьків грати в шахи мало хвилювала малолітнього генія: він сідав за шахівницю вночі. А щоб не проспати, заводив на третю годину будильник.
Першу офіційну перемогу Іванчук святкував у 1985 році, коли виграв юніорський чемпіонат Радянського Союзу. Згодом до свого активу записав титули чемпіона Європи (2004), фіналіста чемпіонату світу ФІДЕ (2001-2002), чемпіона шахової Олімпіади у складі збірних СРСР (1988, 1990) та України (2004), переможця командного чемпіонату світу (2000) та багатьох престижних турнірів. Серед шахістів Іванчук відомий прізвиськом Великий Чакі та дивовижною пам’яттю. Про неї вже складають легенди. Одна з них свідчить, що коли тренерові Анатолія Карпова знадобились “тексти” партій безлімітного матчу між Карповим та Каспаровим і їх не виявилось під рукою, ситуацію врятував Іванчук, який безпомилково пригадав усі ходи 48-ми (!) партій.
До десятки найуспішніших львівських спортсменів року також увійшли рекордсмен та призер чемпіонату світу зі стрільби з лука Маркіян Івашко, дворазова переможниця Всесвітньої універсіади з фехтування на шпагах Яна Шемякіна, борець вільного стилю Андрій Стадник, боксер Георгій Чигаєв, рекордсмен світу з гирьового спорту Володимир Андрейчук, наймолодша лауреатка у колі дорослих – бронзова чемпіонка світу з боротьби Юлія Остапчук, борчиня Наталія Синишин, переможці та призери чемпіонату Європи з кульової стрільби Роман Бондарук та Юлія Коростильова.
Серед юніорів трійку найкращих склали переможець першості світу з кульової стрільби Тарас Сенюк, фехтувальниця Анфіса Почкалова та призерка світової першості з боротьби Катерина Домбровська. Віртуальний п’єдестал кадетських чемпіонів окупували лучники Євген Марченко, Георгій Іваницький та Василь Колядинцев, які стали переможцями єврофоруму в командних змаганнях. Серед команд найуспішнішою за підсумками року журналісти визнали “Енергію” (футзал), а гандболістки “Галичанки” та баскетболісти “Львівської політехніки” – на другій та третій позиціях відповідно.
Особливу нагороду – за силу характеру та мужність – заслужили спортсмени з особливими потребами. Львівський обласний центр фізичної культури і спорту інвалідів “Інваспорт” відзначив 22-х найкращих львів’ян з особливими потребами, які успішно представляють своє місто та країну на змаганнях найвищого рівня. Рік, що минає, найуспішніший у спортивній кар’єрі Антона Стабровського. Вихованець Олени Сальникової став чемпіоном та рекордсменом світу з плавання і готується до Паралімпійських ігор, що у вересні наступного року відбудуться на олімпійських аренах Пекіна. “Колись я поїхав з батьками на озеро і ледь не втопився там, – розповідає про початки своїх перемог Антон. – Тоді вирішив, що обов’язково навчуся плавати, і записався до секції. Я не мріяв про спортивні вершини – азарт перемог прийшов лише тепер. Я вчуся перемагати у своїх кумирів – Яни Клочкової та Майкла Фелпса, сподіваюсь, мені це вдасться у Пекіні. Окрім перемог, мрію про зустріч з Фелпсом (з Яною я вже знайомий), хоча розумію, наскільки ця мрія примарна”.
Журналісти найкращим спортсменом з особливими потребами визнали фехтувальника Антона Дацка. “Ще кілька років тому я працював на швейній фабриці, – згадує Антон. – Життя було якимось безбарвним. Тому я щиро вдячний своєму тренеру Андрію Колесникову, що запросив мене у секцію фехтування. Незважаючи на те, що пересуваюсь у візку, я почуваюся здоровим, мобільним та адаптованим до життя. А, крім того, зміг побачити Україну та багато цікавих країн світу. Цей подарунок зробив мені спорт”. “А для мене спорт – це постійне долання перешкод, яке загартувало мій характер, – розповів призер чемпіонату України з пауерліфтингу Павло Козак. – Ми з тренером Марією Розторгуй тривалий час шукали тренажерну залу, де б можна було тренуватися, а нас не пускали, вимагаючи гроші. Ми й досі на підготовку витрачаємо власні кошти. В ожеледицю, дощ і сніг я їхав у візку не заради медалей, а щоб бути здоровим, добре виглядати та не замикатися у чотирьох стінах квартири. Але тепер я радію кожній медалі. Це – новий сенс життя”.
