Я прожила день без амбіцій

Я прожила день без амбіцій. А ще виростила у піднігтевій канавці рослиноподібну істоту. Я посіяла її минулого четверга, о 17:34, під власне мугикання якогось старого літа, що ще зранку знайшов собі притулок у моїй гостинній підсвідомості. Я була заклопотана ловлею насолод, а потім і їх збереженням у поремонтованій і вичищеній від усього зайвого пам’яті. У суботу я все-таки пригадала, що під ніготь мізинного пальця лівої руки позавчора було встромлено малесеньку насінинку з наповнювачем «Бурштинове скло». Та всі мої надії і сподівання звелися до нуля, бо зранку я дві з половиною години не знімала з рук гумових хірургічних рукавичок – драяла кахель. Ліва рукавичка порвалася, стала схожа на байкерську. Я подарувала її своєму сусіду (у дев’ятиповерховому будинку жили лише я і він; я на першому, він на дев’ятому). Мій друг піаніст за фахом. На мізинному пальці його правої руки – татуювання сонця. Тепер, надягнувши рукавичку, сусід грає з відкритими очима, бо сонце вже не сліпить його. У той день він віддячив мені, повернувши до життя мою нещасну істотку. Ми трималися за руки протягом тижня, не відриваючись ні на мить, і пурпуровий пагінець під дією сонячних променів витягнувся на 3,79 см. Наступного дня показався бліденький пуп’яночок, що до вечора вже встиг розцвісти темно-сірим оком. У його кутиках виділялася плазмоподібна речовина, яка збігаючи, зупинялася на кінчиках еластичних блискучих вій. Око постійно спостерігало за мною, кліпало, щодня збільшуючи розмір. У моїй ванній кімнаті стелі не було, в свою чергу у сусіда у ванній не було підлоги. Він лив для мене воду зі свого поверху, адже у нього не було місця для ванни, а в мене не було води. Часто стрибав сам. Око подорослішало, вивільнилось, почало самостійно пересуватися у повітрі, часто провідувало сусіда. А вже через місяць ми отримали від нього дві пари м’ясистих каналів. Щоночі я із сусідом дивлюся на склад всесвіту. Мікроскопічний чи рентгенівський – як забажаємо. Одним словом, ми бачимо ВСЕ♠