Там, де ти залишав сліди
Ховалося сонце за плечі
І зсохли очі від тої води
Якою вкривається вечір.
Той проміжок, що між серцями – пустий
І душі, мов привиди ходять.
Розгублено вечір ніч в хату впустив
Тепло перейшло в прохолоду.
Чомусь не важливо, що в нас є тавро,
Яке прирекло бути разом.
Бо ти – це грішник, що творить добро.
До тебе є потяг й відраза.
