Копичинці - інформаційно-розважальний портал міста

Хто на сайті?

На даний момент 57 гостей на сайті

Реклама

Система


Життя моє буденне й сіре, мов той туман, що кожен день новий.

Та фарби його геть вже сірі, такі, як кров, що по мені тече.

Щаслива втома, мов солодкий яд, дарує мому серцю втіху.

Але воно, як штучний аромат, тікає геть від мого тіла.

М’якенькі іграшки, червоні шаріки, солодкий мед і запах молока.

Це те, чим марила, це те, що бачила, коли пішла у небуття.

Не хтіла йти! Вона не та, щоби пішла!

А доля, жахлива доля, почула тук, тук,………і нема.

Ось так зникає кожен, від вбивчих жестів долі.

А маленьке дитя народжується у муках волі.

Така система є в театрі дійLLLLL

Коментарі:

Коментарі  

 
#5 НечайМічурін 16.12.2007, 19:57
я пойняв, там якшо в середині образний ряд замінити, то буде нічо так, бо ті образи мабуть доступні розумінню лише авторки...7
Цитата
 
 
#4 Shtyk 10.12.2007, 17:08
??? 7 балів...
нічого не зрозумів конкретно... образно аж говорити страшно...
Цитата
 
 
#3 bigfan 24.11.2007, 13:33
Я також зупинюсь на оцінці 7.
Цитата
 
 
#2 terry_usa 17.11.2007, 07:59
Якийсь слабенький життєвий вектор. Декаденство. Куртуазний маньєризм. Як кажуть бабці:"Сапу в руки і все пройде!" Але, взагалі, насторожують ті настрої, некрологічні. Судячи по конкурсу, це вже тенденція! З тим треба боротися! А з літературної точки зору твір не є слабеньким, навіть імпонує вживання слів, які не є літературними, типу шарік, хтіла. Це мова, якою ми говоримо повсякчас, то чого ми маємо нею нехтувати? 7 балів, за слабеньку життєву позицію.
Цитата
 
 
#1 Pashko 07.11.2007, 12:29
"Життя моє буденне й сіре, мов той туман, що кожен день новий." - осінь, осінь. Розумію, коли на душі сумно і нема кому її зігріти, то це дуже важко. Але ж, пора завірити себе, що не все так у житті погано. Хоч життя кидає нам усім випробування, ми не маємо права жалітися на них. Бо ж саме життя - це вже найбільше багатство. Звісно, ми скаржимось на все: трабли з навчанням, здоровям, коханням, грошима і т.д. Мучимось, коли життя зачиняє перед нами шлях, якого ми ніколи не бачили, а радше вимріюємо його. Не потрібно впадати у відчай, ми мусимо памятати про те, що коли життя зачиняє перед нами одні двері, то обовязково відчиняє, хоч і на маленьку шпаринку, інші.
Словом, весь твір пронизаний депресією. Оцінку ставлю, міркуючи з стильвоих причин. Скажу, що не має місця у цьому творі русизм "шаріки". А також неровнімірний стиль викладу. Загальна оцінка: 8 балів.
Цитата
 

Додати коментар

Захисний код
Оновити

 

Веб-камера

Реклама