Час від часу у засобах масової інформації з’являються повідомлення про порушення норм вивезення й утилізації сміття у столиці та інших містах України. Іноді політичні діячі міських та обласних рад заводять розмови про підвищення платежів у цьому виді послуг.
Сонячний день. На порозі старенької хатини сидить бабуся і ніжно гладить зморщеними руками чорного кота. Очі дивляться кудись вдалечінь… вона замислена і сувора… одинока.
Самотність її взяла у полон і тримає вже десятки років. Рано втратила батьків. Вийшла заміж. Тут вже здавалося кінець її одинокому існуванню, та ні… На фронті загинув чоловік і вона знову залишилась сама…
Йшли роки. Минула молодість. Життя нібито йшло повз її хатину. Старенький пліт похилився, подвір’я заросло бур’янами, садок здичавів, а незмінними залишилась її самотність, вона і чорний кіт.
Можливо і хотіла би, щоб хтось із нею хоч поговорив, але настільки звикла до ролі відлюдниці, що мимовільно відганяла своєю ворожістю людей.
Так і прожила свій вік сама…
Тільки після смерті з’явилися родичі, знайомі. А де ж ви були, коли їй було так самотньо?
Жінка померла, а чорний кіт побув біля хатини ще кілька днів і зник.
Сонячний день… а на порозі старенької хати немає нікого.
Прекрасне місто Копичинці. Воно таке ж як і мільйони інших: є люди, машини, проблеми… А ще, є таке чудо як «шоу-бізнес». Рівень звичайно, не найвищий, але талантів стільки… Тільки чомусь, переважно, на сцені не вони. Але чому?
Про одну дівчину,
таку чудову,
що більше таких не існує,
яку я кохаю,
безмежно.
Очі, посмішка, волосся,
милі руки,
теплі слова,
щирий погляд,
без неї я не можу і не хочу.
На край світу готовий піти,
але не піду,
бо там її немає;
залишуся краще тут,
поруч з нею.
Я такий щасливий,
що аж миле життя і
такий веселий,
що аж помираю,
бо дуже кохаю її.
Осінь відвезла любов на поїзді
до Ірпеня,
«Івано-Франківськ – Харків»
яка дурня.
На мокрому вокзалі
залишився я,
куртка, наплічник і розчіпірка
моя.
Кілометри рейок
і мільйони шпал,
розділили нас з тобою
я цілу ніч не спав.
Випивши горілки
в ній горя не втопив,
лиш хіба-що на раз більше
відлити сходив.
Тисячі думок
в моїй голові,
і всі вони присвячені
тобі.
Як тепер прожити
весь дурний цей час?
Тебе би побачити
хоча б ще раз.
Тепер же я чекатиму
блаженну тую пору,
коли ти будеш моєю
знову і знову.
Найпрекрасніший день буде
після довгих днівськ,
той, коли піду зустрічати поїзд
«Харків – Івано-Франківськ».
Десять кроків і впаде кріселко,
що стояло собі так спокійно.
Візьми в руки алюмінієву виделку
і здогадаєшся, що то був покійний.
Прочини хоч трішечки двері –
ця кімната давно вже не відчувала вітру.
Намалюй велике сонце на стелі –
і підлога зрадіє світлу.
Стань в куток і відчуй,
дихання рівне.
Ти це вмієш, віщуй,
аж ’поки серце не розірве.
Сховайся і думай про смерть та любов,
до самого ранку, що належить туману.
Невже хочеш програти ти знов,
цю війну, дурному обману?
Зламані руки, викручені пальці,
слова не виходять: сховались під язиком.
Незграбні па у повільному танці –
ще ніколи не почувався таким дураком.
Привселюдно плакати – єдиний вихід,
думки заблукали у лабіринті звивин.
Звуку не чути, бо став таким тихим
і нестерпним, просто паршивим.
Привабливі пропозиції на кшталт „Сесія не за горами”, „Студенту в поміч”, „Шпаргалочка”, „Купіть диплом!” та „Examenovnet” знаходять чимало шанувальників серед українського студентства. Будь-яку роботу від реферату до дипломної тут можна придбати навіть з гарантією й у найкоротший проміжок часу.
Сьогодні прийнято відзначати міжнародний день сміху. У кожній країні це свято проходить по різному, десь кепкують один з одного, підсмішковуються, а десь проходять цілі фестивалі гумору та розваг. Родоначальником ж цього свята вважають Францію, адже саме там, ще у далекому ХІVст. людей, які святкували новий рік по старому календарю, а припадав він саме на 1 квітня, називали дурнями. Так і пішло – З днем дурнів Вас!
Скажи, чому я кожної ночі
Бачу твої бездонні очі?..
Скажи, навіщо знов мені
Являєшся ти увісні?..
Скажи, навіщо знову й знов
Тривожиш мій спокійний сон?..
Чому, чому це робиш ти?
Скажи, благаю, не мовчи!..
Будь ласка, не давай причину ти мені
Знов покохати тебе… Ні!..
Молю, ти не приходь до мене більше –
Ти робиш і мені, й собі ще гірше.
Я все забула, але ти
Прийшов до мене знов у сни…
Тихенько ти мене з собою взяв,
А потім кинув і … прокляв.
