30 C
Kopychyntsi
сьогодні 23.06.2025
Блог сторінка 239

Операція “Копичинецькі єті”

Радий повідомити, що завтра, 5 січня, відбудеться святкова передріздвяна спортивна операція "Копичинецькі єті". Вона полягає в такому: потрібно взяти з собою санки або клейонку (фу, яке москальське слово, але, здається, так на неї кажуть; якщо ж по нашому – то церата з такого матеріалу, що теплицю обкладають :)), фотоапарати та іншу техніку для кращого запам’ятовування вражень, і прийти о 14.00 год. на перехрестя в лісі, що веде до Меморіалу. Отримайте море хороших вражень і заряд гарного настрою на весь період Різдвяних свят.

P.S. Чекаємо до 14.10 год., опісля йдемо на стрільницю 🙂

Знайшли помилку? Повідомте нас!

Відтепер є можливість не прискіплюватися до грамотності авторів сайту, а самому проявити талант літературної та журналістської майстерності. На порталі запрацювала система виправлення помилок, за якою кожен, хто побачить неточності у тексті, зможе повідомити про це редактора. Знайшли помилку? Тоді виділіть текст, натисніть Shift + Enter і відправте нам повідомлення.

Переможці «Конкурсу Автора – 2»

Важко, але таки закінчився багатий на скандали літературний конкурс під назвою «Конкурс Автора – 2: Реалізуй свій талант». На жаль, не за правилами пройшов конкурс, тому визначати переможця вирішив за іншим способом. В принципі, твори усі попали для підрахунку, за винятком тих авторів, що порушили умови. Які ж саме результати – дивимось далі.

Почесна відзнака Копичинецьким “Землякам”

1 січня 2008 року виповнилось 99 років з дня народження Степана Бандери – визначного українського політичного діяча, ідеолога українського національного руху, голови проводу ОУН. Рік, який щойно починається, пройде під знаком підготовки до 100-річчя нашого національного героя.

 

Наше Різдво

Різдвяних свят ми завжди чекаємо з дитячим нетерпінням, в очікувані дива, яке має статися в Різдвяну ніч, а саме – народження Ісуса Христа. Про це сповіщає Вифлеємська зірка. Свята пахнуть кутею, терпким запахом ялинки і свіжістю морозу… Різдво має свої особливі звичаї, які ніби єднають нас з минувшиною, з душами наших предків…

Увага! Флешмоб

У Діда Мороза загинув олень. Він надірвав собі спину, а вчора «помер» у Тернопільській обласній лікарні. Тому завтра відбудеться панахида. Копичинці мають честь похоронити його на свому цвинтарі, де й відбулася його травма – синяк на крижах. Приходь завтра о 10 год. біля БК із подарунком. Ставиш його на сходах і йдеш додому, не оглядаючись, хто його візьме.

(З Новим Роком!)

Kopyczynce i okolice

Хоча й знав про існування гугл-групи "Kopyczynce i okolice", проте лише сьогодні "дійшли руки" розібратись з самою структурою та принципом даної групи. Група була створена поляками, котрі так чи інакше повязані з Копичинцями чи їх околицями. Досить цікаво прочитати відгуки про наше місто на польській чи англійській (доречі, офіційна мова групи). Можна і поспілкуватись, підтягнути свою англійську (чи польську). Отже всі кому цікаво, заходимо, спілкуємось, пізнаємо нове…
Перейти в групу

2008 – не гламурний рік

Ну от, вже всі живемо в 2008 році. Хто і як до цього дійшов – досить цікаве питання. Команда сайту зустрічала Новий рік антигламурно. Місце вибрали також не менш антигламурне: спершу облаштували галявину в лісі, проте через певні погодні та особисті причини дислокацію змінили на парк біля річки Нічлава, тай на неї саму. Що ж, почнімо…

Новий рік в лікарні…

… прийдешнє свято висить на носі, очима втупився у монітор… мережа рябить привітаннями і побажаннями… Ех… Новий, новий, новий рік… Будеш кращим, ні торік? Чи будеш, не дай Боже, гіршим? За що ж тебе так люблять, о прешановний Новий Рік? Поглянь на себе, ади що забажав, щоб на твій день народження кожна людина цієї планети піднімала келих із шампанським, … Хитрий ти, паскудний ти, безглуздий ти… ти, рік, що Новим звешся…

… прийдешнє свято висить на носі, очима втупився у монітор… мережа рябить привітаннями і побажаннями… Нервові клітини напружуються через недоречні суперечки щодо визначення місця проведення старого і чекання прийдешнього року, який потім, протягом однієї секунди, вигаданим знатними світянами рубежем, раптово стане магічним Новим і так само раптово згасне… Маємо лише мить, щоб загадати оте бажання, на яке доводиться чекати протягом 365 днів… в наступному ще день доведеться померзнути в очікуванні бажаного дива… і все… тепер щасливі… такі щасливі… безмежно щасливі…

… прийдешнє свято висить на носі, очима втупився у монітор… мережа рябить привітаннями і побажаннями… і що? Хіба треба рік, той підступний весь рік чекати, щоб отримати хороші слова? – Спасибі, Новий роче, що даєш таку можливість… ти дуже добрий, виявляється… – атмосфера ж тут ніяка… свято, а де ж воно, оте свято? Не чую сміху, не бачу втіхи… одні слова, бажання-привітання-побажання… а де ЖИТТЯ, а де КОХАННЯ, а де ЛЮБОВ, а де? Чому не всім так добре у цей визначний для людини рубіж між новим і старим роком? І кому це все потрібно? Кому…

… прийдешнє свято висить на носі, очима втупився у монітор… мережа рябить привітаннями і побажаннями… аж тут дзвінок, мені на телефон дзвінок… ну що – я брати… та ні… лишень гудок… чи то маяк, чи маячок… та всі по різному кажуть на це – по всяк… передзвонюю… повільна тиша… нема нікого… лиш гудок…

… прийдешнє свято висить на носі, очима втупився у монітор… мережа рябить привітаннями і побажаннями… алло… алло… це хто? – питаю я. Ніхто – відповідає дівчина якась. Гм.. мм.. як це, ніхто? Що за прикол? Що нафіг треба – питаюся на морозі я. Та мені нудно, тупо якось… лунають такі важкі слова… секунда… дві… вже три… зніяковів я… а що ж, вам нічого робити? – Пробачте, хлопче любий, то фігня… хотіла б, та не можу… не знаєте мене, і не питайте хто я… я просто набирала вигаданий номер… попала от до вас… і стало добре, і прекрасно… бо маю з ким поговорити у цей жахливий передноворічний день… гм… а чом погано вам – дивуюсь я. Пробачте, я одна… залишилася в лікарні я сама…

… прийдешнє свято висить на носі, очима втупився у монітор… мережа рябить привітаннями і побажаннями… прийдешній рік пливе до нас…

Заціпенілий (кавер на numb…)

втомився я бажанням твоїм
в якому маю бути не таким.
і почуваюсь вже не своїм,
ніде, ніяким і ніким.
чого чекати – вже не знаю
я – лиш мішень, але жива
а ти – агресор, ти – не з раю
тому й мене під владою трима’.
заціпенів, заціпенів я
і ця Земля вже не моя
не моє небо і вода,
і ти давно вже не моя.