Різдвяних свят ми завжди чекаємо з дитячим нетерпінням, в очікувані дива, яке має статися в Різдвяну ніч, а саме – народження Ісуса Христа. Про це сповіщає Вифлеємська зірка. Свята пахнуть кутею, терпким запахом ялинки і свіжістю морозу… Різдво має свої особливі звичаї, які ніби єднають нас з минувшиною, з душами наших предків…
В давній українській традиції для належного святкування різдвяно-новорічних обрядів важливою була завчасна й серйозна підготовка. Обов’язково у кожній оселі мав бути присутній Рай-Дідух (Дідух) – символ нового року, урожаю та благополуччя сім`ї. Його виготовляли із стебел різних злакових культур (жита, пшениці, вівса і т.п.), а також із запашного сіна. Заносили його в оселю перед Святою вечерею й ставили його на покутті під образами.
![](https://i0.wp.com/207.154.203.86/wp-content/uploads/2008/01/didyh.jpg?resize=300%2C388)
Різдвяний дідух
На столі завжди має бути 12 страв за кількістю апостолів Христа, а саме: кутя, вар, горох, капусник, рибні страви, голубці, борщ, вареники, млинці, каша, пиріжки, гриби. Головною стравою є кутя або Божа їжа, її та ще декілька страв залишали на ніч для добрих духів. Для них також ставили чисті ложки, рушник та склянку води.
![](https://i0.wp.com/207.154.203.86/wp-content/uploads/2008/01/111111.gif?resize=300%2C400)
Сідали вечеряти із появою першої зірки, про сходження якої мали сповістити діти. Після вечері люди починали співати колядки; небажано було господарям лягати спати, тому відпочивати вони лягали в одязі, щоб не заснути. Намагалися нікуди не виходити без потреби. Всю ніч горіла свічка на підвіконні, її не задували, вона мала погаснути сама.
Ранесенько починали ходити хлопчики-віншувальники і «віншували». Господарі дуже раділи їхньому приходу, адже переживали, щоб першою в хату не увійшла особа жіночої статі. А вже в підвечірок ішли перші колядники. Колядувалося кілька ночей, допоки не обійдуть кожну оселю в поселенні.
А найбільшим святом у родині був той момент, коли до хати заходив «живий» вертеп. Сценки, які він відображав, мали передати містерію Різдва.
![](https://i0.wp.com/207.154.203.86/wp-content/uploads/2008/01/kolada.jpg?resize=400%2C300)
Перші колядники
![](https://i0.wp.com/207.154.203.86/wp-content/uploads/2008/01/zakarpatsky_kolyadnyky.jpg?resize=400%2C267)
![](https://i0.wp.com/207.154.203.86/wp-content/uploads/2008/01/vertep.jpg?resize=400%2C300)
![](https://i0.wp.com/207.154.203.86/wp-content/uploads/2008/01/isys2.jpg?resize=400%2C300)
Але, напревеликий жаль, усі традиції забуваються, усе менше на вулицях можна почути щирі колядки, "героди" уже майже не ходять – і це все дуже погано, бо ми – українці і ми повинні дотримуватися усіх обрядів. Адже так приємно святкувати народження Христа в різдвяному дусі!