Копичинці очима подорожуючих

Проводячи моніторинг інтернет на наявнісь новин чи згадок про наше місто часом випадково натрапляю на відгуки подорожучих і туристів про наше місто. Пам’ятаю кілька місяців тому публікував схожий репортаж із ЖЖ. Цього разу мені на око потрапив щоденник Андрія Бондаренка, у якому він ділиться про власні враження про відвідування Копичинців. За "детальніше" авторський текст та фотографії.

Містечко Копичинці з населенням близько 7 тис. мешканців лежить на берегах річки Нічлави поблизу траси Тернопіль-Чернівці. Територіально належить до Гусятинського району, хоча логічніше було б віднести його до Чортківського: до чудового і неповторного Чорткова звідси зовсім близько – до 20 хвилин їзди. Самі Копичинці, між іншим, також складають приємне враження. Незважаючи на те, що жоден з двох замків у місті не зберігся, так само як і палац власників Баворовських, Копичинцях є на що подивитися: костел, дві мурованих церкви, дерев’яний храм, синагога та купа старих кам’яниць і вілл.

Вивчати попередньо Копичинці зручно за сайтом, який присвячений місту: http://kopychyntsi.com.ua. Вперше доводиться бачити сайт, присвячений маленькому містечку, щоб був зроблений із такою любов’ю до рідного міста.

Почнемо знайомство з містом з його назви. Ймовірно, вона походить від двох слів: "копа" і "чинити", бо раніше, поселення називалося Копачин чи Копичин. Друга версія: назва походить від слова "капища". У VIII – IX століттях на цьому місці було слов’янське поселення, отже язичеські капища тут однозначно були. Є і третя версія: поселення отримало назву від родини Копичинських, які володіли містом з 1615 року.

Копичинці відомі з першої половини XIV ст. У 1443 році було завершено спорудження замку. Одночасно з замком в містечку заснували римо-католицьку парафію. Фундаційний акт парафіяльного костелу підписали власник села Яків та його матір Оффка. Храм отримав складний титул: Успіння Пресвятої Діви Марії, і свв. Симона, Станіслава, Климентія, Катерини, Миколая, Леонарда. Той костел було знищено під час нападу турків і татар у 1618 – 1620 роках.

Магдебурзьке право і статус міста Копичинці отримали у 1564 році. У 1595 році тут відбувся бій між козацькими загонами Северина Наливайка та польськими військами гетьмана Калиновського. Протягом 1605 – 1616 років місто зазнавало частих нападів татар. Під час Визвольної війни 1648 – 1654 років під проводом Б. Хмельницького було знищено місцевий замок.

Близько 1600 року в Копичинцях у міжріччі річок Стрілка і Крутилів власники міста Бествінські спорудили другий, так званий «червоний» замок. Він був споруджений з з червоного теребовлянського пісковику, мав площу 2 гектари і був оточений високим валом. Замок, ймовірно, був зруйнований турками на самому початку турецько-польської війни, бо коли у 1672 – 1673 роках Копичинці відвідував подорожник Ульріх фон Вердум, в своїх записках від відмітив, що «замок лежить на боці, зовсім опустілий».

Сьогодні від замку нічого не залишилося, хоча у польському путівнику 1929 року згадуються його руїни та кругла оборонна башта. З 1672 по 1683 роки Копичинці перебували під владою Туреччини. У 1688 році їх власниками стала родина Баворовських, які збудували палац та пристосували для потреб своєї садиби замкові мури і колишню оборонну башту. Палац був знищений у 1917 році російськими військами.

Костел Успіння Діви Марії в центрі міста – вже третій римо-католицький храм в Копичинцях. Про перший ми вже згадували, другий було збудовано на початку XVIII століття. Сучасний костел у стилі ампір було збудовано протягом 1802 – 1805 років на кошти родини Баворовських і освячено у 1824 році.

В картуші на фасаді можна побачити герб Баворовських «Прус ІІ».

Храм закрили після Другої світової війни. Спочатку його використовували як складське приміщення, а пізніше розмістили там цех виробництва соку та вина. Віруючим святиню повернули у 1991 році. Протягом 1991 – 1994 тривало відновлення костелу.

Плебанія костелу:

В містечку є дві муровані церкви. Перша – православна церква Різдва Христового (1898 рік).

Друга церква Св. Миколая (церква «на Горі») була збудована у 1900 році за проектом архітектора Василя Нагорного. Розписи зробив художник М.Осинчук. Храм належить греко-католицькій громаді.

В центрі міста збереглася синагога, яка давно не використовується за призначенням. У 1755 році в Копичинцях оселився засновник однієї з течій хасидизму (секти франкістів) Якуб Франк, що стало поштовхом до розвитку єврейської громади, який продовжувався до початку ХХ століття.

З архітектури початку ХХ століття збереглася будівля Народного дому 1910 року (архітектор Баб’як, майстер К. Геваницький. Сьогодні тут розташована міська бібліотека.

Будинок школи, також побудований у 1910 році, і зараз використовується за призначенням.

Будинок суду (поч. ХХ ст.):

Будинки у центрі міста:

Симпатичний і великий австрійський вокзал було збудовано одночасно із прокладанням через місто залізниці у 90-ті роки ХІХ століття:

У південному передмісті Куток знаходиться єдина пам’ятка національного значення Копичинців – дерев’яна одноверха Здвиженська церква. Храм дійсно є одним з найбільш ранніх зразків дерев’яної народної архітектури на Поділлі – 1630 рік. Тільки от зовнішній вигляд церкви зовсім непривабливий – святиня з голови вкрита бляхою.