Сьогодні, 7 липня, у нашому містечку, та й не тільки у нашому, святкують Івана Купала. Це свято має язичницькі корені, але християнський світ не перестав вшановувати традицію, а став називати цей день як Різдво Івана Хрестителя. Як би там не було: свято настало і вже багато хто з копичан святкує, і ще багато спить після вчорашнього передсвяткування на Рудках, комплексі, річках і лісах…
Ну а сьогодні на якийсь феєричний чи бодай примітивний захід у Копичинцях годі й чекати. Вже й забулися ті часи, коли в парку над Нічлавою збирались тисячі людей у першу чергу відпочити і заодно подивитися як наша молодь співає, танцює, декламує вірші, проводить традиційний ритуал перестрибування через вогнище…
Востаннє таке було в Копичинцях два роки тому – у 2007 році. Традиційний виступ місцевих колективів відбувся на пристані з “дивовижними” поручнями, зробленими на криву руку п’яним майстром. За нашу пристань навіть не хочеться писати – настільки оті смішні поручні надають їй жахливого вигляду. А особливо під час концерту. Щодо виступу, то він, зрештою, виявився чудовим. Людям сподобалось, але якраз після нього всі й розбіглися, бо ні дискотеки, ні відпочинкових місць, ні хорошого продовження програми. Єдине, що, як зараз модно говорити, ”витягнуло” святкову програму, то це потопаючий човен на Нічлаві, якраз той, де мав підпливати Нептун до пристані з Мареною. Люди з притаманним їм українським менталітетом тішились з горя човняра і задоволено знімали процес на мобільний телефон. Після того інциденту свято Івана Купала взагалі померло у нашому місті.
Того ж 2007 року в місцевому ЦКіД відбулась перша українська вечірка, яку організувала творча група нашого сайту. Нагадаю, та й ви самі можете згадати за посиланням, що свято багатьом дуже сподобалось, про це й свідчить кількість публіки на фотографіях. На Українську Вечірку прийшло багато молоді, одягнена у національний стрій, а Соломія Савка (на головному фото) навіть сплела колоритний віночок на голову, якраз під тематику вечірки. Одне слово, було весело і душевно!
2009 рік… На жаль, у Копичинцях на сьогодні не маємо нічого. Добре, що хоч вчора була вечірка на Рудках (велике дякую Івану Русину і Олегу Кархуту за організацію) і свято в сусідньому селі Чагарі (тут дяка висловлюється Михайлу Мацієвському, що не забуває про рідну домівку і всякими способами її розвиває). На питання “Чому так?” відповідь традиційна – “Нема грошей у бюджеті”, а насправді якщо і є, то влада зазвичай виділяє якихось 2-3 тисячі гривень, за яких і апаратуру не замовиш. Відтак, концерт не відбувається, гроші списуються у кишеню, а звіт йде далі. Як бачимо – зараз вигідно нічого не робити, ніж робити. Бо на бездієвості більше можливостей заробити. Але не будемо про погане. Краще будемо чекати 2010 року, і не просто чекати, а чекати з нетерпінням на цікаве святкування Івана Купала!
