Народна мудрість вчить: у кожної неправди є початок, але немає кінця. А початком того страхопудного кінця, який ми нині бачимо перед очима, був … «Комуністичний маніфест» Маркса і Енгельса.
Що ми за люди такі: знаємо чужі маніфести, а не знаємо власних пророків, які нас, «лінивих і недопитливих», застерігали від біди. Так от, Іван Франко навіть присвятив окрему статтю «До історії соціалістичного руху» по зіставленню згаданого «Маніфесту» з аналогічним «Маніфестом» французького професора Консідерана, написного п’ять років раніше. Приведені цитати з обох маніфестів не залишають сумніву, що другий значною мірою переписаний з першого. Отже, Маркс і Енгельс запозичили, а вірніше, вкрали ідею маніфесту в іншого політичного діяча. Значить, уже в самому катехизисі комуністичної ідеології закладена бацила обману.
Принагідно Франко визнав, що Консідеран точніше спрогнозував розвиток капіталізму, ніж Маркс. Бо за Марксовим розумінням історії, — писав він, — розвій економічних і соціальних відносин з фатальною конечністю мусить йти до збільшення визиску і централізації капіталу, з одного боку, і в результаті цього — до остаточної катастофи. На думку ж Консідерана, сама буржуазія матиме інтерес у тім, щоб залагоджувати контрасти, обмежувати анархічну боротьбу всіх проти всіх, прозвану вільною конкуренцією, і в такий спосіб запобігати руйнівним кризам та катастрофам. Сьогодні услід за Франком можемо повторити те саме.
Далі Франко зазначає, що Марксова програма державного соціалізму аж надто попахує державним деспотизмом та уніформізмом, що проведена в життя, вона може стати великим гальмом розвою або джерелом нових революцій, а «всевладність комуністичної держави в практичнім переведенню означала б тріумф нової бюрократії над суспільністю, над усім її матеріальним і духовним життям».
Сімдесят три роки більшовицької влади в нашій країні — ідеальна ілюстрація до цих пророчих слів.
Не відставав, виявляється, від старшого друга і Енгельс, який самозванно проголосив на весь світ Марксовий пріоритет у двох великих наукових відкриттях минулого століття: додаткової вартості і матеріалістичного розуміння історії. І знову Франко у статті «Соціалізм і соціал-демократизм» довів, що про додаткову вартість писали десятки економістів і до Маркса, що й матеріалістичний підхід до оцінки історичних явищ теж не його винахід, та ще й далекий від універсальності, а в деяких випадках цілком неприйнятний. Одне слово, і тут обман.
Спонсор допису: Любите приємні відчуття азарту та викиди адреналіну? Тоді спробуйте игровые автоматы играть бесплатно без регистрации, та задовільніть власну потребу в азарті
