В продовження розпочатої рубрики на сайті http://kopychyntsi.com.ua/ «Інтерв’ю з копичанином» сьогодні ми спілкуємось із настоятелем храму св.Трійці Української Православної Церкви Київського Патріархату отцем Любомиром Урбанським.
Слава Ісусу Христу, о. Любомире, коли Ви вперше відчули покликання до священства?
Безумовно з малечку. Я народився в побожній християнській родині, мій батько співав у церковному хорі у місті Бучачі у церкві святого отця Миколая, і завжди брав мене з собою на богослужіння. І під час боголужінь мені подобалася постать священника, його величність. Пізніше цей свявщенник о. Анатолій Сидоренко став моїм духовним наставником, який рекомендував мені поступати в Санкт-Петербурзьку Духовну Семінарію. Під час навчання в семінарії я зрозумів, що покликання до священства це насамперед заклик самого Ісуса Христа до цього служіння, бо Христос сказав: "Не ви мене вибрали, а Я вас вибрав." Отже спочатку Христос покликав до цього служіння, а я через свою віру послухався Його голосу.
Вже досить тривалий час триває будівництво храму в якому Ви є настоятелем, чи можете розказати коротенько про історію зведення храму, котрий є чи не найбільшим в Копичинцях?
Перший камінь під будівництво храму був закладений у 1998 році у місяці червні, це і було початком будівництва храму. За задумом цей храм є собором, оскільки в собі він має два храми – верхній і нижній. Нижній храм посвячений на честь Божої Матері, а верхній на честь Святої Трійці. Цей майбутній собор має стати храмом любові котрий повинен об’єднати всіх християн нашого міста незалежно від їхньої конфесійної приналежності. Саме тому і цей собор названий на честь Святої Трійці, оскільки "Бог є любов" і цю любов ми споглядаємо в трьох особах – Отець любить Сина, Син любить Отця і це відбувається в Дусі Святому. В загальному, на цьому місці, має бути зведений архітектурний комплекс, який складається із цього виличного собору, що є вже побудований, Дзвіниці-ратуші висотою 45 метрів (на місці тимчасового храму), а по середині Соборна площа. Архітектором храмового комплексу є Михайло Нетриб’як. В 2006 році відбулося освячення нижнього храму на честь Чудотворної ікони Божої Матері Почаївської, що святкується 5 серпня. 30 жовтня цього року, ми святкували вже 5-ту річницю нашого молитовного перебування в нижньому храмі нашого собору.
Основна аудиторія нашого сайту це перш за все молодь? Яка робота ведеться в цьому напрямку у вашій парафії(маю на увазі роботу з молоддю)?
У православній церкві найголовнішим моментом у духовному житті є богослужіння у храмі і одним з найголовнішим богослужінням є літургія. Тому найперша праця з молоддю є під час звершеня літургії, коли священник виголошує проповіді. У своїй проповіді я завжди стараюся торкнутися тих проблем, які турбують сучасну молодь. Дати їм пастирську пораду у їхньому духовному житті. На даний час, ми священники нашого міста, кожного понеділка відвідуємо школи де проводимо духовні бесіди із молоддю. Ще при церкві діє недільна школа в котрій ми готуємо дітей до першої сповіді.
Ще зовсім недавно в місті були доволі напружені стосунки між конфесіями і часом виникали різного роду конфлікти. Зараз ситуація значно краща, як вдалось цього досягти і як Ви зараз взаємодієте з іншими громадами та священиками в місті?
Безумовно через компроміс. Тому що, міжконфесійні суперечки між двома громадами призводили до суперечок в сімях, родинах, і взагалі в нашому міському суспільстві. І тому я зрозумів, що наша громада має взяти на себе цей тягар, але дорогоцінний тягар це збудувати новий храм. А вже з приходом в місто нових священників, спочатку отця Ігоря Середи, а пізніше й отця Руслана Корнята наші стосунки стали набагато кращими. Спілкування між священниками нашого міста відбувається в дусі християнської любові. Ми звершуємо спільні богослужіння, запрошуємо та відвідуємо один одного на престольні свята, разом відвідуємо школи нашого міста, де проводимо духовні бесіди з нашими дітьми. Таке спілкування між нашими громадами з богословської точки зору називається – екуменізмом. І сьогодні в цьому екуменістичному русі задіяні всі громади і наші сященники: отець Ігор, отець Руслан, отець Юрій, отець Василь та отець Ярослав. І дуже добре було б, якби в нашому місті не було більше суперечок між громадами, а панував тільки мир, злагода, порозуміння і толерантність.
Можливо є якісь спільні задумки, які Вам хотілось би реалізувати?
Найперше наше спільне рішення було створення Братства Тверезості при наших храмах. Ще є такий задум про спільний пам’ятник до Дня незалежності, який буде встановлений на цій Соборній площі.
Ну і від релігійних запитань до запитань дещо загального характеру котре ми запитуємо у всіх. Чи є якесь улюблене місце в нашому місті котре Вам найбільше подобається?
Це парк біля ставу, хоча це місце навіює мені сумні сподади.
Зараз дуже часто можна почути що інтернет це не зовсім хороша справа. Як на це дивиться церква?
Проблема інтернету це лише в тому, що тут багато негативної інформації, яка є не зовсім корисна для молоді. Але одночасно інтернет є місцем для молоді котра може спілкуватися між собою. Саме тому Цервка враховує цю потребу – спілкування з користувачами інтернету. Це донесення до них духовних і богословських істин, релігійне служіння церкви. Зовсім недавно Освячуваний Архієрейський собор нашої церкви затвердив, що кожна Єпархія має мати свою інтернет сторінку, а також монастирі і храми. І я маю такий задум, сторити інтернет-сторінку для нашого Собору.
Ну і під завершення запитання про наш сайт, чи потрібний він громаді міста, можливо є якісь побажання чи скарги на його роботу?
Безумовно потрібний, я є постійним користувачем сайту нашого міста. Скарги і побажання мабуть в тому, щоб сайт краще і продуктивніше працював. Бажаю вам, адміністратору сайту – успіхів в праці, яка здійснюється на користь міста та його жителів і Божого благословення.
Щиро дякую за розмову!
Спонсор допису: У вас зовсім скоро весілля і хочеться чогось оригінального? Для вас існує Свадьба в замке Добриш, це дуже і дуже цікаво
