Перед Великоднем 57-річна Любов Черниш із села Котівка Гусятинського району Тернопільщини пішла на кладовище в містечко Копиченці. Хотіла залити фундамент під огорожу. — У Копиченцях похована моя мама, — розповідає Любов Іванівна. — Наша родина має там місце ще для двох. Поряд було ще місце. Я попросила робочих відступити на півметра. Тільки почали копати яму для огорожі, як наскочила міліція. Сказали, що мер викликав.
Міський голова Володимир Пеляк того дня оглядав цвинтар. Говорив, що Любов Черниш самовільно захопила землю.
— Сказав, що всі хочуть ховати родичів саме на цьому кладовищі, бо тут поховані вояки Української повстанської армії, — пояснює Любов Черниш. — А він, мовляв, вирішив навести порядок. З нас і почав. Але ж моя мама Олександра і батько Іван були в УПА зв’язковими!
Жінка майже 30 років працює начальником відділення зв’язку в селі Котівка. Мешкає у власній хаті з чоловіком Зіновієм та братом Іваном, інвалідом І групи. Троє дітей живуть окремо. 35-річна донька Наталя вчителює в селі, 33-річний Андрій працює підприємцем у Рівному, 25-річний Володимир мешкає в англійському місті Манчестер, грає у футбол за тамтешню українську команду.
— Ці півметра землі я так і не відвоювала, — каже Черниш. — 1 травня на 87-му році життя помер тато. Його поховали біля мами.
