Про життя і людей в Чикаго, розповів нещодавно житель містечка Копичинці, що на Тернопільщині, Тарас Хлібович. Чоловік працював в Америці 7 років. Нещодавно повернувся в Україну. У рідному місті презентував світлини, зроблені у Штатах. За словами чоловіка, саме фотоапарат не дав йому впасти духом в Америці.
Спочатку я півроку жив в Детройті. Вперше побачив Чикаго, коли їздив в консульство на вибори. Коли заїжджати в місто з півдня, то там відкривається неймовірної краси вид на даунтаун міста. Ввечері – просто фантастика!.
Що я там робив? Те саме, що і всі інші українці – працював, щоб забезпечити сім’ю, що не реально в Україні.
Чикаго в порівнянні з Тернополем як слон в порівнянні з Моською. Населення міста становить коло 3 мільйонів, але разом з усіма передмістями понад 8 мільйонів. Місто дуже зручне для орієнтації – вулиці мають чітке географічне спрямування, північ-південь, схід-захід, є, правда виключення у вигляді старих історичних вулиць, які діагональні. Місто дуже привітне. Архітектурно надзвичайно цікаве, має більше розвідних мостів, ніж в Петербурзі. Це місто неможливо не полюбити. Дуже чітко і якісно працює міський транспорт, який має інформаційну підтримку у вигляді аплікацій для смартфонів.
Основні мінуси життя у мегаполісах – не видно зірок. Якщо когось побачиш вперше, то на 80% і в останнє… Про Тернопіль в Чикаго знають тільки українці, для американців – це пустий звук, на жаль. Хоча… Автор скульптурної групи з льотками (Сюарт Джонсон, – ДОБА), одну з яких вкрали, на лавочці в Тернополі просто заполонив Чикаго, його творіння на кожному кроці. Але Тернопіль мав би заприятелювати з Чикаго, бо і те і друге місто розташовані на озерах, хоч і масштаби різні.
Про Україну в загальному знають, але не через Шевченка-футболіста, про нього знають хіба що мексиканці. Про Україну знають у вигляді різдвяної пісеньки Carol Bells, знають прізвища Сікорського, Кличків (чорне населення їх просто не любить, бо товче морди їхнім пацанам), Міли Йовович, Енді Воргола. ДжіПіеС також розробився в Штатах.
Дивувався що країна після приїзду дуже нагадувала СРСР в епоху розквіту – сите життя, грандіозні масштаби будівництва, марнотратство. А в загальному в Штатах розумієш, що нам в голову вбивали ідеологічні штампи, які не відповідають дійсності. Перший міф, який не витримує реалій – міф, що росіяни, білоруси і українці брати і сестри. Насправді всюди українці живуть і працюють з поляками. А російськомовні закордоном – це євреї-емігранти з «Совдепії». Другий міф, про якусь загрозу нам зі сторони Штатів. Та не всі американи знають, де та Росія, про яку загрозу можна говорити? Якщо якісь новини про Росію на ТБ чи газетах проскочать, так це раз-два в рік… Третій міф – американці тупі, нуууу дуууже тууупі. Слухайте, тупі люди не можуть придумати АйПеди і АйФони, компютери, робити по вечорах хот роди і чоппери, знімати бомбезні фільми. Чогось за версією Задорнова найрозумніша нація могла запропонувати людству тільки горілку і автомат Калашнікова, коктейль Молотова…Українець з Франківщини, для америкосів це одкровення.
Стратегічні плани – створення інфорамційного ресурсу, який би відповідав українстким інтересам, який би показував світ українськими очима. Для прикладу, всі українці знають, кого трахнула Ксеня Собчак, але не всі знають, хто премєр-міністр Литви, яка найпопулярніша група в Угорщині, чи є ще фестиваль пісні в Сопоті. Україна втратила свій інформаційний простір. Згадайте Геббельса – хто володіє інформацією – той переміг у війні… Тактичні плани – попрацювати у якомусь виданні в Україні, створити фотослужбу при УГКЦ.
Джерело: doba.te.ua
Спонсор допису: Любите чистоту у всьому? Тоді вам допоможе химчистка спецодежды, за доступними цінами і хорошою якістю
