Щороку через алкоголь, наркотики, куріння в Україні помирають десятки тисяч осіб. Держава декларує турботу про здоров’я та тверезість своїх громадян, проте турбота ця позірна. Насправді, прибутки від продажу цієї отрути живлять величезні корпорації, які мають своїх людей у владі, зрештою, це – податки, доходи від реклами, від яких важко відмовитися. Навіть ціною здоров’я українців. Однак є ще одна вигода від поширення алкоголю, про яку воліють мовчати, – задурманений натовп легше підкорити й маніпулювати ним…
За рівнем споживання алкоголю, Україна посідає одне з перших місць у світі – у нас припадає 12-13 літрів спирту за рік на одну особу. Певно, офіційна статистика не враховує тіньового продажу алкоголю, бо за неофіційними даними, на одного українця припадає 20 літрів на рік.
За даними Всесвітньої Організації Охорони Здоров’я, торік Україна посіла перше місце в світі за вживанням алкоголю серед дітей та молоді. Дослідження свідчать, що 40% хлопців і 20% дівчат спробували алкоголь ще в десятирічному віці, 40% молодих людей 14-18 років вживають спиртне систематично.
За офіційними даними, Україна щороку втрачає понад 40 тисяч своїх громадян, які помирають через алкоголь. Очевидно, тут не враховано немовлят, які помирають від патологій, які є наслідком вживання батьками спирного та тютюнокуріння. Україна вимирає – за роки незалежності населення скоротилося на 5,5 мільйонів!
Як переймається цим держава?
В Україні працює близько восьми десятків державних спиртзаводів (виробництво спирту – державна монополія), а сотні виробників алкогольних напоїв разом випускають понад півтисячі назв горілки. Хіба не очевидно, що українців споюють? Свідомо, наполегливо й цілеспрямовано, як це робила у різні часи різна влада. Зараз це робить, так звана «українська влада».
Корчмою проти українця
Не українці придумали корчми й не випадково ці заклади з’явилися на нашій землі. Автор книги “Не пийте, хлопці, Україна просить”, історик Василь Лаба вважає, що корчма – польський “винахід”.
– Коли поляки захопили українські землі, вони забрали її під свої фільварки, на яких селяни відробляли панщину, – розповідає дослідник. – Земля давала золоту пшеницю і жито, частину зерна продавали в Європу. Але у господарстві завжди був надлишок зерна, переважно гіршої якості, яке взялися переганяти на горілку. Цей досвід прийшов з Європи. Згодом польські пани зрозуміли, що горілка дає величезні можливості для збагачення. У кожному селі почали будувати винниці – гуральні, які гнали горілку. Її частково продавали в містах, решту – тут же, в маєтку. У кожному селі накладали обов’язок на селян брати ту горілку і платити за неї панові. Причому купували тільки у свого пана. Горілка давала 40-50% прибутку від маєтку. Отак наших селян робили пияками.
У різний час рух проти пияцтва очолювала Церква. У 1687 році греко-католицький єпископ Йосиф Шумлянський написав книжку “Метрика”, у якій 10 сторінок присвятив боротьбі з пияцтвом. Він навчав священиків, щоб вони наказували людям не впиватися, щоб “обличали” пияків перед іншими. Коли, у 1772 році на наші землі прийшли австрійці, вони вжахнулися від побаченого. У корчмах з самого ранку можна було застати і пана, і кріпака, і чоловіків, і жінок, і старих, і молодих. На ярмарки люди приходили не для того, щоби продати чи купити, а напитися горілки й пива. У той час почалася друга хвиля боротьби з пияцтвом. Особливо активно взявся за це австрійський цісар Йосиф ІІ. Було прийнято чимало законів, які забороняли пияцтво.
Чимало доклався до подолання пияцтва митрополит Йосиф Сембратович, автор послання “Про достоїнство людини”, у якому він закликає до тверезості. У той час в Галичині у всіх селах створюють Братства тверезості.
Відомим поборником тверезості нації був митрополит Андрей Шептицький. Це йому належать слова: “Найвищий час схаменутися та глянути у вічі сумній дійсності. Треба вже раз пізнати цю невмолиму правду, що сила одиниці та всього народу лежить у тверезості, що коли хочемо діждатися кращого життя, то мусимо виповісти нещадну боротьбу алкогольним напоям і їхнiм розсадникам — корчмам”.
1909 року у Львові заснували антиалкогольне товариство “Відродження”, вплив якого дуже швидко поширився по наших селах. Громади бойкотували шинки, вимагали від влади заборонити продаж алкоголю перед святами та неділею, запроваджували безалкогольні весілля.
– “Золотий” вересень 1939 року перекреслив усі здобутки галичан у боротьбі за тверезість, – говорить Василь Лаба. – Але до того часу виховалися хлопці, які сформували національно-визвольний рух у 40-х роках, які боролися за незалежність ціною власного життя, воліли померти, ніж потрапити ворогові в руки.
Українські патріоти вважали, що кожен має відмовитися від алкоголю й тютюну не лише, щоб вберегти своє здоров’я, а й щоби не збагачувати окупанта.
Завтра може бути запізно…
