Сьогодні вся Україна з горем і сумом згадувала часи 1932-33 років, коли через політику більшовизму загинув не один мільйон українського народу. Столиця світила свічки за душі загиблих на Михайлівській площі, де і розташований пам’ятник жертв Голодомору 1932-33 років. У Копичинцях також приєднались до акції. Тут вона проходила біля колишньої тюрми-катівні, де нещодавно спорудили хрест пам’яті репресованим і закатованим українцям (25.11.07 – додано фото, автор – Роман Негнека)
Згідно умов акції «Засвіти свічку», кожен, хто вважає себе справжнім українцем, мав 24 листопада з 16.00 години запалити свічку, а в разі перебування у дорозі – зупинити авто або просто хвилиною мовчання пом’янути своїх предків. Копичани ж розпочали рух із свічками вже ближче до 16.00 год. За півгодини до всеукраїнської хвилини мовчання біля ЦКіД збиралися люди, а зокрема учні та вчителі шкіл – біля школи-гімназії. Потім звідтіля у чисельній колоні з запаленими вогниками попрямували до катівні.
Після мовчазного вшанування жертв Голодомору, відбулась панахида за померлих (її відмовили громади греко-католицької і православної церкви м. Копичинці).
Варто відзначити, що найбільше на захід прийшло копичинецької молоді. Крім них, були присутні також мер міста – Пеляк Володимир, вчителі – Лозовська Лідія, котра мала вступне слово, Гутор Дарія, Білик Ольга та ін.
У той час, коли свідома українська громада з болем у душі переносила велике горе, інші мешканці міста ігнорували заклик акції і спокійно продовжували жити буденними справами. Хто з фізичних причин не зміг приєднатися до панахиди, засвітили свічку на підвіконні свого будинку. Але, на жаль, не кожен це зробив. Постає питання: люди не визнають Голодомору? Люди на знають про нього? Чи люди давно вже не люди? В Ізраїлі, для прикладу, жертвам Голокосту схиляє голову і віддає частику свого серця кожен єврей, а у нас не кожен українець шанує своїх рідних.
