Ніхто б і не подумав, що отак просто-на-просто зможе керівництво молодіжного муніципального футбольного клубу Львова повестися з ФК «Надією». З назви статті здається, що львів’яни зітерли нашу команду нанівець з розгромним рахунком, але хто бачив сам матч, то скаже, що тут мало місце не фізичне, а психологічне дво- чи радше одноборство. Бо переможцем матчу одноосібно стало підкупне суддівство, що записало на свій рахунок аж 5 голів!..
У попередньому домашньому матчі з ФК «Львовом» надіївці відчутно здали як по грі, так і по рахунку. Тож на виїзд їхали обов’язково перемагати. Не так відігратися чи вийти у наступний етап чемпіонату, як просто показати ту добротну гру, яку наша команда показувала протягом останніх років. Про це, власне, й наголошував перед грою тренер ФК «Надія (1994 р. н.).
Вже з перших хвилин було відчутно, що ФК «Надія» грає у свій футбол, і що добре засвоїла настанови тренера. Активні проходи до воріт, безпомилкові передачі на колег, удари за ударами вселяли надію на те, що команда сьогодні обов’язково гримне дверима на завершенні чемпіонату. Як вагомий доказ – на другій хвилині матчу лік голам поставив кращий бомбардир ФК «Надія» U-15 Микола Кушнір. 0:1.
Після швидкого відкриття рахунку ФК «Львів» не міг довго оговтатися. Примітно, що від цього часу й до закінчення першого тайму львівський клуб діяв дуже кволо і безрезультатно, а їхньому від пере нервування тренеру рот не замикався ані на секунду (думаю, ви уявляєте, якого змісту лунали слова ). А все тому, що затяті, напоглеливі, спраглі на перемогу копичани йшли раз за разом на ворота суперника, тиснули, били, експериментувати. Словом, грали у яскравий футбол. І захист ФК «Надія» весь перший тайм також діяв на висоті. Тож наш голкіпер до свистка на перерву жодного разу так і не торкнувся м’яча.
Між таймами, на допомогу слабким нервам тренера ФК «Львів», прийшов надійний і перевірений спосіб отримання допомоги – підкуп. Не будемо гостро судити чи звинувачувати, але у футболі є багато свідків-вболівальників, від яких не втечеш, і які бачили, як не гарно поводились судді матчу.
Ще на початку другої половини матчу ФК «Надія», натхненна вдалим початком гри і взагалі вдалою грою у першому таймі, продовжувала атакувати з метою забити переможні голи. Чудову нагоду відзначитися мали Дмитро Каленюк, Руслан Марцінковський, Святослав Мельник та інші. Але все бажання відібрав вирок судді, котрий, пропустивши повз очі й вуха ігровий неправильний момент, дав пробити нападнику ФК «Львів». 1:1. Рахунок зрівняно. Апеляції збоку ФК «Надії», відверте незадоволення й «гостросюжетні» висловлювання в сторону суддів від тренерів й власника клубу. А Святослав Мельник, замість відповіді на запитання боковому «Ви ж бачили, що там офсайд?», отримав жовту карточку і відгаркування бокового судді, мовляв, «ми до того не пхаємося і ти теж не пхайся».
Цей прикрий гол сповільнив хід гри збоку ФК «Надія». Образливо, як-не-як, і, що не кажіть, психологічний тиск іноді набагато сильніший за фізичний. Після того судді організували для себе розважайлівку на тему «Ану скільки ми зможе забити». Спочатку придумали пенальті у бік воріт «Надії», потім зарахували двоє голів з офсайду, а один, правда, ФК «Львів» забив з рикошету. 5:1. Прикро, прикро…
