Запропонований фільм оснований на реальних подіях. Троє друзів вирушають в подорож по Австралії, щоб знайти гігантський кратер, який утворився в результаті падіння метеорита. Це місце відоме своїми таємницями і містичними історіями. Наші герої і уявити не могли , що фігурантами чергової такої містичної історії стануть вони самі. У загальному, фільм цікавий тим, що в ньому кривава історія про маніяка, який полює на туристів в Австралії, показана не як жахіття, а як проблема. Крім того, картина вельми еклектична і про майбутній кривавий розгул ні в чому не винний глядач не підозрює буквально за декілька секунд до його початку. Відтак, фільм цілком заслуговує на звання невеликого терористичного арт-акту в дусі раннього Жан-Люка Годара, здатного завдати відчутних збитків слабкій психіці, але й водночас потішити прихильників радикальних, але при цьому високохудожніх рішень. Сеанси пройдуть 11 листопада о 17.00, 19.00 та 21.00. Ціна не змінилась так як і умови перегляду.
Малобюджетний фільм жахів, знятий на голому ентузіазмі та зі щирою любов’ю до класики жанру, переживає період справжнього ренесансу. Режисери цих брутальных творів (найчастіше дебютанти) миттєво опиняються в пантеоні слави, а самі фільми одразу золотими літерами вписуються в історію жанру. Раніше таке відбувалося лише на початку революційних для кінематографа 70-х, коли молоді бунтарі в черговий раз вирішували поставити з ніг на голову кінотрадиції таточків. Відтоді чимало води утекло, колишні бунтарі втихомирилися та набуржуазилися. Натомість з’явилися нові священні чудовиська, ще одержиміші (тобто голодні) в своїй боротьбі із мейнстримними канонами. 
На рівні фабули австралійська стрічка «Вовча яма» ніби не передбачає жодних сюрпризів. Це типовий хоррор про чужаків у провінції, зав’язка якого натякає на якісь уфологічні загадки, але перебіг повністю втопає в кривавій рідоті традиційного слешера. Новаторство дебютного фільму Грега Макліна в подачі насильства – істеричність і цілковита хаотичність, а тому удавана справжність, через що фільм навіть викликав невеликий скандал у Сполучених Штатах. Американські критики на чолі з одіозним Роджером Ебертом вважають, що Маклін дещо перегнув палицю, і навіть не стільки з графічним насильством, скільки з гнітючою психоделічною атмосферою. Тож страждання режисера (між іншим, без кіноосвіти), який збирав бюджет фільму по крихтах упродовж кількох років, цілком виправдані. Уже зараз його готова купити з потрухами будь-яка велика голлівудська студія і вже зараз він і сам цілком готовий продатися якнайдорожче. Оскільки революції, навіть кінематографічні, – доля винятково голодних, то Голлівуду простіше добре годувати потенційних революціонерів…
