Завжди хотілось зробити щасливим своє рідне місто. Вже й кавалок років прожив, а та мрія так і не здійснилась до сих пір. Тож хочеться хоча б поговорити про ту мрію. Тим більше коли з’явився такий прекрасний сайт, де можна знайти однодумців у своїй мрії. Для початку визначимось, що таке „щастя” для мешканців міста? Грошовий, матеріальний достаток, стабільність в державі, процвітання України та інші речі в цьому ключі відпадають одразу. Потрібно визначити поняття „щастя” більш приземлено. Для когось це може бути дискотека кожного дня до ранку, для іншого – освітлення вулиці в темну пору доби, наявність швидкісного (дешевого) Інтернету, хороший рівень викладання для дітей у школі і т.д. і т.п…
Сукупність всіх можливих складових дасть людям, котрі мешкають у нашому місті, відчуття справжнього задоволення від життя у Копичинцях, тобто „щастя”. Хто ж повинен дати все це людям? Відповідь дуже проста – самі ж люди. А щоб це було зроблено цивілізовано, без образ і справедливо, потрібна влада, котра впроваджує мрії громадян у реальність у правовому руслі. Владу, як відомо, ми обираємо кожні чотири (чи п’ять, не пам’ятаю) років… і завжди кажемо, що все погано. Був Білиця – магазин собі зробив, був Куцинда – банк відкрив (Пашко, не ображайся, але це просто смішно за таке людині дорікати)(Нічого страшного. – гол.ред.), був Тарабій – не пам’ятаю за що його габзували. Хто там в нас ще був? Одним словом всі нездалі, але бачили очі що обирали. Зараз у нас Пеляк. І на того вже чув купу образ, хоч править „без года неделя”. Отаке-то життя в рідному місті. А як його міняти?
Не віриться мені, що стане у нас в місті краще. Надія може бути лише на молодь, котра виростає у нових умовах. До такої молоді я відношу засновників і читачів цього сайту.
Оскільки є така можливість, то хотів би опублікувати тут своє бачення розвитку нашого міста. Для реалізації цього проекту, звичайно, потрібен лідер. Можливо, він зараз якраз читає цю статтю (А думаєте, для чого я її читаю? – гол.ред). Може навіть використати як передвиборчу програму на посаду мера. Я не заперечуватиму. Тобто будемо вважати, що є персона, яка здійснює координації нижче викладених ідей.
Інформаційний зв’язок – це перша і найважливіша запорука успішності будь-якої влади і добробуту виборців . Твердження є аксіомою і доведення не потребує, але якщо хтось так не вважає, то наведу лише один приклад. Влада не може задовольнити потреби виборців якщо про них не знає, а виборці не можуть бути задоволені, коли не мають змоги донести до влади свої вимоги. Лєнін (шляк би його трафив) не просто так починав переворот із захоплення пошти і телеграфу.
На жаль, я не знаю чи є програма діяльності (ті „підтирки” усіх без винятку кандидатів, що висіли в БК при виборах , я за програму не вважаю) у теперішнього мера і як вона виконується, але якщо є, то потрібно доносити до людей її виконання. Якщо цього не відбувається, то люди самі повинні вимагати звіту про виконання. Як зрушити людей до того, щоб вони захищали себе? Основна проблема тут у ментальності, „воно мені треба”, нічого з того не вийде”, „моя хата з краю” і т.д.. Саме вище зазначена мною молодь може стати рушієм цієї проблеми з мертвого місця. У більшості молоді надзвичайно багато вільного часу, котрий вони не знають куди подіти – горівки попити, комп пограти, потусуватися, чи ще чого… Правильно організована молодь дасть владі зрозуміти, що нею хтось цікавиться і вимагає щось робити. Я не пропоную зараз методи контролю чи впливу на владу (про це можна поговорити потім), а методи створення і донесення громадських ініціатив до влади.
Отож молодь повинна визначитися з вимогами, які вона висуває владі. Так би мовити, що молоді виборці хочуть бачити у своєму місті. Щоб сформувати ці вимоги, потрібно зібрати інформацію. Осередок найбільшого скупчення молоді – це, звичайно, школа, а їх у нас аж цілих дві. Отже, можна поставити скриньку для пропозицій, щоб кожен бажаючий подав свої вимоги чи пропозиції. До організації цього процесу можна долучити керівництво шкіл. Думаю Білик О.І. з радістю підтримає таку ініціативу по залученню молоді до громадського життя міста. Хто директорує на другій школі не знаю(Хорощак Н.С. – Гол.ред), але думаю також не заперечуватимуть. Інший осередок концентрації молоді – бари, скільки їх в Копитах я навіть не знаю, але точно більше ніж шкіл(З цим я погоджуюсь🙂 – Гол.ред). Підтримання ініціативи зі скриньками для опитування власниками барів забезпечується їхнім власним інтересом як підприємця. Це і „прикольна фішка” і один із методів впливу. Третій осередок тусовки молоді – це Інтернет, але не знаю на скільки він розвинений в Копитах, тому тут пропонувати не буду нічого.
Отож, зібравши інформацію з перших уст, можна сформувати „Програму забезпечення потреб молоді”.
Другою активною частиною виборців, котрі мають багато часу і активно переймаються громадським життям, є пенсіонери. До речі, завдяки їм Київ зараз має мера-клоуна Черновецького, це я так, до слова. Місця „тусовки” цієї категорії це, перш за все, місця видачі пенсії – банки, пошта, ощадкаса. Біля цих місць також потрібно встановити скриньки. Проблеми, вимоги, пропозиції цієї категорії, звичайно, будуть відрізнятися від першої.
Отож, зібравши інформацію з другої категорії можна сформувати „Програму забезпечення потреб людей похилого віку”.
Громадяни категорії середнього віку можуть долучитися до акції самостійно. Активно спрямовувати зусилля початкового опитування-залучення на цю категорію не рентабельно. Та частина, де зацікавлення ввійде у процес самостійно при першій можливості, інша частина, інертна, не приєднається скільки не проси.
Консолідувавши інформацію про проблеми, пропозиції, ініціативи, проаранжувавши їх за кількістю звернень, актуальністю можна створити „Програму забезпечення потреб громадян”. З цією програмою вийти до влади і спільно розробити план її виконання.
Для контролю виконання цього плану – звітувати у місцевій газеті. Якщо такої газети немає – то це повинна бути перша вимога!!!
От, на разі, все. Якщо когось зацікавить дана тема – пропоную її розширити. Чекаю вашої реакції, шановні земляки.
