27 березня вся театральна спільнота світу святкувала Міжнародний День театру. Це не просто професійне свято майстрів сцени, це свято мільйонів глядачів та прихильників театрального мистецтва. Театр – це не тільки гра акторів на сцені- це історія душі людини, парад блискучих талантів та унікальних людських здібностей. «Все те ,що відчуває наша душа у вигляді туманних, неясних відчуттів, театр підносить нам у гучних словах і яскравих образах, сила яких вражає»( Ф.Шіллер).
Копичинський музей театрального мистецтва Тернопільщини також приєднався до святкування Дня театру. В цей день в приміщенні музею було проведено театралізовану екскурсію для учасників Всеукраїнської олімпіади з економіки, учнів із різних міст України. Всі присутні мали змогу поринути у таємничу атмосферу прадавніх звичаїв – «Купальських ігор», «Маланки», «Кози», познайомилися із обрядами українського народу. Разом із учасниками ансамблю Копичинецької школки №2 водили хороводи- веснянки та отримали в подарунок жайворонків , випечених із тіста. Таких пташок традиційно виготовляли в Україні, зустрічаючи весну 22 березня, в празник Сорока Великомучеників.
Люди здавна вірили у прикмети цих днів. Зокрема, якщо 22 березня іде дощ, то буде іти ще сорок днів, а якщо підморозило, то мороз протримається теж сорок днів. У народі кажуть,що Сорок Великомучеників у житті і по смерті були і залишаються єдинорідними. Коли плачуть, то один по одному – тоді йде дощ, а коли сумують- мороз. В цей день пекли тістечка у вигляді сорок , жайворонків і насаджували їх на довгі палиці. Діти бігали з ними,закликаючи весну:
Жайворонки прилітайте,
Студену зиму забирайте!
Сороки весну принесіть,
У вирій зиму заберіть!
Мандруючи залами музею, відвідувачі зустрічали героїв з різних вистав. Особливе захоплення викликала містична сцена із постановки «Ніч на полонині» О.Олеся, де головні ролі Мавки і Чорта зіграли актори театру поезії «Слово» -Христина Гадиняк та Тарас Гіль. Вони прекрасно втілили задум автора, котрий наділив своїх міфічних лісових істот усіма людськими рисами. В образі Мавки гармонійно злилися духовне багатство і зовнішня краса. До Мавки залицяється Чорт, але він не може зацікавити її, оскільки втілює молодість, легковажність і пристрасть, а головна героїня палко кохає легіня і прагне справжньої любові на все життя. Цей професійно виконаний діалог не залишив байдужими нікого із присутніх.
Цікавою для учнів зі Східної України була розповідь про перший стаціонарний театр у Тернополі «Тернопільські театральні вечори», про сучасний Тернопільський академічний обласний український драматичний театр ім. Т.Г.Шевченка та театр актора і ляльки. Знайомлячись з історією Копичинського народного драматичного театру ім.Б.Лепкого, відвідувачі перенеслись разом з юними акторами Оленкою Токар та Денисом Лящуком у трагічні дні блокадного Ленінграду , ними була вдало відтворена сцена з вистави О.Арбузова «Мій бідолашний Марат». Щире й наївно-чисте виконання зворушило душі присутніх.
А в залі , де розміщена експозиція присвячена Богдану Лепкому, на екскурсантів чекали герої казки Б.Лепкого «Про Ксеню і Дванадцять місяців», котрих зіграли Ірина Шпунярська та Наталя Гав»янець. Після екскурсії всіх частували гарячим чаєм з м»ятою та смачними тістечками. Багато щирих і теплих слів сказали учасники свята і залишили на згадку свої відгуки у Книзі гостей музею.
Головний зберігач фонду – Погорецька Г.Б.
Спонсор допису: У вас є власний проект у інтернеті? Продвижение сайтов дозволить вам вивести його на новий рівень