Пусті-глухі поверхів кімнати
телефон, ICQ і чати
за стінами сосідів п’яні мати
вони і досі намагаються когось повчати,
а я? А що Я?
я не навчився кохати
не зміг літати
вибрав – від себе завжди втікати
і плакати, ридати,
а де я? Та хіба це Я?
лицарів зім’яті лати
порвані палати і потрощені шати
з кровавими сокирами стоять кати
час прийшов їх каміння збирати,
не Я? Чому не Я?
як просто в одну мить все зламати
те, що довелось так довго будувати.
хоч посіяли, та не достойні жати
заплющивши очі як легко лежати,
ні, – все-таки Я.
