Система

-

Життя моє буденне й сіре, мов той туман, що кожен день новий.

Та фарби його геть вже сірі, такі, як кров, що по мені тече.

Щаслива втома, мов солодкий яд, дарує мому серцю втіху.

Але воно, як штучний аромат, тікає геть від мого тіла.

М’якенькі іграшки, червоні шаріки, солодкий мед і запах молока.

Це те, чим марила, це те, що бачила, коли пішла у небуття.

Не хтіла йти! Вона не та, щоби пішла!

А доля, жахлива доля, почула тук, тук,………і нема.

Ось так зникає кожен, від вбивчих жестів долі.

А маленьке дитя народжується у муках волі.

Така система є в театрі дійLLLLL

Попередня статтяТри слова…
Наступна статтяОдній, завжди яскравій зірці…

НАЙПОПУЛЯРНІШЕ

У Копичинцях смертельне Д...

Відділ комунікації поліції Тернопільської області повідомляє, що 24 липня 2019 року близько 18:30 водій невідомого автомобіля збив велосипедиста і з ...

Як голосувала Копичинецьк...

21 липня 2019 року відбулись позачергові вибори у Верховну Раду України. До вашої уваги результати виборів у нашій громаді по багатомандатному та одн...

Копичинецька ОТГ через 10...

Найвища точка громади сягає 400 метрів. Найнижча - 280 метрів.