Віддав би всьому світу все, ще не зрозумів науки життя.
Відкритими очима дивишся на світ, плід уяви лелієш.
Наче дитина чекаєш лиш добра, зла не бачиш.
Довірою своєї дивуєш, чаруєш навколишніх.
Важко живеться, мріється легше.
Користають відкритістю душі, простіші люди не розуміють тебе.
Гіркі сльози образи при переповнені обличчя застилають, відривають від життя.
У своїх палатах дають спочинок, малюнок заспокоює.
Малюнок життя надихає, вдихає нове життя,
Тепер знову повен щирих поривів, звірів туги прогнав геть.
