Ранок стукає двічі:
Легко, а потім сильно.
Холодно і могильно
Гасить вечірні свічі.
Ранок кольору тіла
Змерзлого і самого.
Боляче і волого
Світлом кидає білим.
Ранок вбиває тишу,
Краде омріяний спокій.
В темряві нашій глибокій
Я тебе не залишу.
Ранок не знайде ніколи
Наших двох душ-утікачок.
Скільки б не було балачок –
Нас поховали із болем.
