ВСІ НОВИНИ: Інше

1.Двоє великих сивих очей, на тлі смуглявого лиця, дивляться з—під чорних вій на Інну пильно та розумно, повні, ще майже дитячі, напіввідкриті, вуста малиново квітнуть природною барвою. Під вишитою блузочкою випинаються гостроверхі перса, окруж...

Одного разу в славніи Руськім краї В куточку української землі Для того,щоб наблизитись до раю Мужі-монахи звели монастир.   Жили по правді,Богові молились Відмолювали людськії гріхи Аж поки в нічку темну нещасливу На них напала лава татарви. &...

Герої вчорашнього дня сьогодні стоять в черзі за пивом, Така сталась не здорова ху..ня з кожним цим рилом. Герої вчорашнього дня знімають побої і вдягають чорні окуляри, заливають зеленкою нові шви та прикладають до синців холодні самовари. ...

Країна забутих ілюзій, де дешеве хіба що морозиво. Країна де не маю друзів, щоб зігріли коли би морозило. Дороги повні шуму і вихлопних газів, шляхи, що не перетинаються. Країна без звичних "ГАЗів" і "ВАЗів", що безпричин...

Невпевненість і не впевненість - те, що зараз зі мною, можна сказати, коїться. Можливо це якась несвідома тимчасова залежність, але моя душа і тіло ніяк не заспокояться. Не знаю чого хочу і чи хочу чогось взагалі; якусь кашу дурну-гарячу в...

Відкриті двері пустої кімнати звідки музика грає пуста і глуха, мені важко, я не можу без Нати де ж ти, мила моя? Сонце радіє, та не в моє вікно, вітер розриває душу на шматки. Щастя моє, куди ти втекло, що змушений писати ці сумні рядки? ...

димом закручене вітряне колесо котиться, стогне... на шляху його пролісок ..... затамований погляд містом не стриманий міфом овіяний ніч з пілігримами ..... стриманий подих вітром віднесений в глибину лісової домівки принцеси ..... тендітність не віх...

Я прожила день без амбіцій. А ще виростила у піднігтевій канавці рослиноподібну істоту. Я посіяла її минулого четверга, о 17:34, під власне мугикання якогось старого літа, що ще зранку знайшов собі притулок у моїй гостинній підсвідомості. Я була зак...

Mокрий асфальт, блискучий, менi ввижався наче рiчка. 3акритiсть пальт, твердих й тонких, неначе стрiчка... Cобi дивилась... думала про листя жовте пiд ногами, утоплене в асфальтi з фактом не мажорної вже драми... Собi сидiла, мацала рукою порш...

Хiба бувало так, що гидка жаба красунею стала?! А старенька бабуся- ягуся вночi на мiтлi лiтала?! A в темному лiсi, на чорному крiслi чортяка хвостатий царюэ?! А кощей безсмертний? Невже нестерпний усю кров людську чуэ?! Я вiрю у це, бо то прос...