Осінь його золота
Леоніду Дубасу на перше 60-річчя.
Краси, як осінь, кращої не знаю,
Коли багряний ліс — мов дивина,
І зеленить аж ген до небокраю,
Як оксамит, в полях озимина.
Коли ключі у погонках з вітрами,
Лишивши гнізда в рідному краю,
Летять-летять у світ понад літами
І пісня ллється «крилонька зітру…»
Коли теплом ще позолоть зігріта,
А над рікою сива пелена…
У павутинні бабиного літа
Прийшла до нього осені пора.
Михайло ТАРАБІЙ
м. Копичинці Гусятинського району.
«Вільне життя плюс», №73 (15081) від 11.09.2009 р
