Небо цементного кольору.
Збільшився радіус ока.
Я – у пошуках донора
Тільки бракує ще долара
До завершального кроку.
Подих весняної повені.
Завтра наступить сьогодні.
Руки мої наче сковані,
Залізом гарячим наповнені,
Сліпо пірнаю в безодню.
Сльози простерилізовані
Я лиш чекаю моменту
Роздуми паралізовані
Знаю, що будемо сховані –
Небо нас вкриє цементом.
Спонсор допису: блог Мой Мариуполь, это субъективное мнения автора о своем родном городе.
