Елементарною частинкою будь-якого живого організму є біологічна клітина. В даний час наука добре знає як вона влаштована. Найбільш вражаючий результат біохімії в розшифровці геномів цілого ряду живих істот, в тому числі і людини.
Генна інженерія вже давно стала прикладною наукою, а її результат – генетично модифіковані продукти харчування впевнено входять в раціон мільйонів людей. Тим часом, знаючи, як влаштована біологічна клітина, вміючи конструювати блоки амінокислот, які входять до скалу білка, вчені не можуть сконструювати клітину з елементів, що входять до неї. Цеглинки не бажають збиратись в єдине ціле, а ті конструкції, які вдається отримати, не є у повному розуміння живими істотами. Максимум, що могли досягти учені, це зробити копію, тобто клонувати овечку Доллі. Але і тут вони зазнали поразку. Людина не змогла підтримувати довго життя в Доллі.
Пояснення дуже просте, є те, що неможливо відтворити, бо це не матеріальна субстанція. її не можна структурувати відповідно до параметрів нашого матеріального світу. Не можна говорити про її форму чи частини. Це те, що перетворю неживий об’єкт у живу істоту.
Так, це душа…
Саме з цих поводів існування душі, зрозуміле одне: душі мають індивідуальні особливості, тобто відрізняються ода від одної.
Біологічна клітина – це не лише «плоть», не лише сукупність біохімічних об’єктів, а й інформант, записана особливою мовою в молекулах ДНК, і душа, яка поєднує матерію та інформацію в нерозривне ціле, яке само відтворюється.
От ми і підійшли до осмислення існування душі, яку неможливо відтворити людині. Що вона є вмістилищем чогось вищого і володіє особистими характеристиками.
Синонім слова «душа», є слово «життя», що розуміється як біологічний принцип існування матерії. Говорячи про душу, Біблія знаходить її у будь-якої живої істоти, але не знаходить її у рослин. Душа людини має багато властивостей і сил. До цих душевних сил, які цілком раціонально вивчає наука психологія відносять: свідомість, розум, пам’ять, почуття, воля, здатність любити і ненавидіти, і багато інших. І душа, яка відокремлюється у момент фізичної смерті від тіла, зберігає у вічності пам’ять про того, кого любила і ненавиділа, а самі почуття зберігаються до загального воскресіння і останнього Страшного Суду.
Разом з тим, Біблія розрізняє людську душу від душі інших живих істот. Душа людини є результатом особливої дії Божественної сили і, на відміну від створених з нічого душ тварин, називається «душею живою». У контексті цього душа людини є носієм Образу Божого. По-іншому, образ Божий у людині . іменується її духом. Властивості людського духу визначаються властивостями Божого Образу. Образ Божий в людині вічний, отже, людський дух і душа, яка його містить, безсмертні. З достатньою точністю можна визначити дух людини, як його здатність чути Свого Творця і звертатись до Нього з молитвою. Отже, дух людини є запорукою її релігійності, що, таким чином, стає фундаментальною власністю людини. Дух людини залежить від її душі. При правильному душевному устрої душевної сили допомагають духові здійснювати своє призначення. Підтримуваний душею дух людини наповнюється благодаттю Святого Духа, виявляється здатним виражати те, що хоче повідомити людям Дух Божий. Однак при неправильній організації душевних сил дух не може безперешкодно вступити в зв’язок з Богом.
Найчастіше це відбувається тоді, коли якась душевна сила, наприклад схильність до задоволення, розвивається надто сильно і, збираючи всю душевну енергію, не дає духу можливості проявитися повною мірою. Іноді трапляється так, що душевні сили, що перебувають у хаотичному стані, цілком дезорієнтують дух і він, перебуваючи у вкрай ослабленому стані, підкоряється не Богові, а дияволові. У цьому випадку людина стає одержимою бісами.
Виходячи з всього сказаного мною вище, на запитання «Моя душа – це храм чи купа цегли?» кожен відповідає для себе сам. Але лишається один незаперечний факт, що без чистої душі не лише в релігійному аспекті, а й матеріальному, чи навіть психологічному, ми не можемо налагодити добрий зв’язок з Творцем. Занедбавши свою душу ми не зможемо передати інформацію, яка зберігається в ній через дух, який є вічним. Саме тому, ми повинні першим піклуватись не про тіло, яке після нашої фізичної смерті, розкладеться і про нього вже ніхто не згадає. А збудувавши міцні стіни храму душевного, ми зможемо не лише зберегти і передати у вічність пам’ять про себе, а й уберегти себе від відносно таки земних проблем, таких як депресії, відчай, злоба та агресія на зовнішні подразники.
Спонсор допису: Цікавитесь наукою та освітою? Вам слід також дізнатись і про лекции
