(прочитаєш тоді, коли Твоїй душі буде тісно в Твоєму тілі)
«Нехай у тобі завжди буде сила трьох ножів! Перший – щоб відтинати минуле, хоч би яким воно було, і йти вперед, другий – нехай буде зовсім маленький, як срібна голка, котра має стирчати в серці, щоб ти завжди могла відчувати біль і співчуття, а третій – щоб боронитися від ворогів!..»
Ірен Роздобудько
«Зів’ялі квіти викидають»
Друже, якщо зараз Ти читаєш цей лист, то я знаю напевне – Тобі погано. Щось Тобі справді набридло або ж тобі чогось не вистачає. Адже наше людське єство є таким складним, незрозумілим, інколи наглим, впертим, самозакоханим. Ми не можемо довго тримати в собі біль, яким би він не був, і це правильно. Пам’ятай одне: коли болить – кричи! Ану, спробуй! Авжеж, стало легше? Коли розпач панує у серці, потрібно з кимось поділитися. Це може бути хто-небудь.
Моя формула існування проста: бути наївною, але нікому не довіряти; вміти плакати, але щоб ніхто цього не бачив; бути вірною, але залишатись легковажною; вміти любити, але…
Хоча Ти чув (-ла) часто такі вирази, як: життя –це боротьба; життя – це суцільна багнюка; краще вмерти, аніж жити, проте Ти мусиш навчитися цінувати той дар, який Тобі надано лише раз. Одним словом – КАЙФУЙ!!!
Не забувай, що не варто оглядатися назад, а потрібно шанувати те, що поруч з Тобою – сьогодні і назавжди. Не дай депресії Тебе зламати! Ти маєш право жити, а не існувати, адже Ти сильний(-а), в Твоїх очах ще жевріє іскра віри. Як би Тобі важко не було, але Ти мусиш твердо знати, що доля у тебе щаслива і Твій Ангел завжди з Тобою. Не розпорошуйся на пусті дрібниці! Будь готом, неформалом, панком . . . чи ще будь-ким, але залишайся сам(-а) собою. Головне, щоб під щоденним гримом ще залишалося твоє істинне обличчя…
Спонсор допису: Сайт подмосковного города Лобня.
