У всі часи люди намагаються дати визначення почуттю, яке здатне перетворювати сіре буденне життя на яскраву сторінку книжкового роману. Більшим, ніж закоханість може бути лише кохання, що надихає творити шедеври в мистецтві, робити великі відкриття у науці. Так повелося у світі, що кожна людина обов’язково повинна знайти свою другу половинку, яка розділить з нею все життя. У когось цей знаменний день вже був, а хтось ще в очікуванні.
Традицію відмічати свято всіх закоханих назвали на честь римського священика Валентина, що жив у дохристиянські часи у Стародавньому Римі – Днем святого Валентина.
У III столітті римський імператор Клавдій II проголосив заборону молодим людям вступати в шлюб. Міркування імператора були логічними: солдати повинні думати про перемогу в боях, а не про родину. Заборона завжди несе за собою порушення. Обурилися християни, та зокрема і сам Валентин, який продовжував освячувати шлюби без дозволу. Солдати Клавдія II схопили його, почали катувати і стратили. Але ця сумна подія дала можливість римській церкві свято язичницького бога замінити на День великомученика Валентина. Минуло щонайменше 400 років, поки всі забули про підтекст свята і зосередилися лише на його радісній частині.
На відміну від цієї версії існує ще одна. Молоді римські хлопці напередодні цього дня збиралися й кидали до корзини білети з іменами дівчат. Дівчина, ім’я якої діставалося хлопцеві, на цілий рік обиралася його “Валентиною”, а він – її “Валентином”. Протягом року він був її вірним супутником, але до шлюбу це не зобов’язувало. Наступного року можна було обирати знову.
Одне з багатьох повір’їв говорить, що римський священик Валентин сидів у в’язниці за допомогою гнаних християнів, і помер страшною смертю 14 лютого. Перед стратою, за переказом, він передав любовне послання сліпій доньці свого тюремника. Його жертовна людяність пізніше і знайшла своє відображення у Валентиновому дні – Дні всіх закоханих.
Сучасність внесла свої корективи в традицію святкувати День Святого Валентина. Тепер він асоціюється з подарунками, романтичними вечерями при свічках, гучними вечірками. Але все-таки деякі звичаї предків живі. Наприклад, неодмінний атрибут свята – "валентинка", що з’явилася ще в XV столітті. Її винахід приписується герцогу Чарльзу Орлеанському, який боровся з нудьгою у в’язниці, складав любовні послання своїй дружині.
Крім "валентинок", у цей день закохані в усьому світі дарують один одному й інші сувеніри. Так, у Німеччині в ці дні різко збільшується обсяг продажів шоколадних виробів. Причому, в останні роки найбільшим попитом користаються шоколадки, зроблені у вигляді серця, у середині якого лежить освідчення в коханні, написане рукою замовника.
Купити подібний подарунок можна й у Саудівській Аравії. Офіційне свято всіх закоханих у цій ісламській країні заборонений, але в багатьох крамницях покупцю запропонують з-під поли набори листівок, усіляких іграшкових ведмежат, лялечок, сердець.
У США, в ці дні тільки з Колумбії доставляють 900 тисяч пакунків з живими квітами. На подарунки до Дня Святого Валентина в Америці закохані витрачають у загальному сотні мільйонів доларів.
В Індії ж усе навпаки. Напередодні цього свята войовничі прихильники ідей індуїзму знищують символи всіх закоханих. Вони палять та топчуть листівки і сувеніри, що, на думку індуїстів, своїми вчинками ображають їхню культуру.
В Японії почали святкувати День Святого Валентина в 1930 році. Виникла традиція не сама по собі, а з подачі однієї великої фірми по виробництву шоколаду. Шоколад як і раніше залишається тут найпоширенішим подарунком у цей день.
(з сайту pressa.univ.kiev.ua )
Спонсор допису: Бажаєте реконструювати чи перебудувати власний будинок? Тоді вам буде обов’язково потрібен Дизайн участка, щоб все виглядало круто