Думаю, що не багатьом людям довелося у дитинстві гратися іграшками із соломи. Хіба що чули про таких з казок. Наприклад, казка про солом’яного бичка. Ото і все. Насправді дитячі іграшки мають особливе сакральне значення. Це немов релігія Вуду. Граючись, ми надаємо іграшкам сили.
У наших бабусь та дідусів замість іграшок були снаряди, гільзи, гранати та інша військова амуніція і гралися вони відповідно в козаки-розбійники чи в добрих наших і поганих фашистів. Взагалі наші дідусі і бабусі не довго могли залишатись дітьми у сучасному розумінні цього слова. Адже багато з них працювали, щоб допомогти своїм батькам прогодувати молодших братиків та сестричок. Сестричок та братиків було в кожній сім’ї не менш, ніж двоє троє. Тоді було не до іграшок. Незважаючи на важке дитинство, діти згодом ставали дорослими. Людьми, якими зараз так не модно бути.
Наші батьки іграшки робили самотужки. Час був такий. Країна працювала на створення танків та утримання атомних ракетних установок. А іграшки ні кому не були потрібні… Часто з дерева робили лук та стріли. Грали і індійців. Ще займалися спортом і багато читали. Читали те, що можна було читати.
Моє, ще не дуже далеке дитинство запам’яталося мільйонами однакових, однотипних, бракованих, дешевих іграшок від компанії «Made in China». Науково технічний прогрес проявив себе і в іграшках. Тамагочі, тетріс, іграшкові мобільні телефони та інші. Спробуй вклади в них сакральний зміст чи силу. Потім були комп’ютерні приставки «Денді» і як результат «посаджені» кінескопи чорно-білих «Берізок». Згодом з’явилися перші ПК. Той, хто мав комп’ютер, був богом, майже в буквальному значенні.
Здається всі сучасні цяцянки створені для лікування самотності в сучасному техногенному світі ілюзій. Навіщо тобі собака? Навіщо тобі шукати друга чи подружку? Навіщо тобі реальність? Волоконно-оптичні зв’язки надійніші за дружні. Я – Інтернет. Я всесильний.
А що вміє твоя стара солом’яна лялька?
